З ІСТОРІЇ УСПЕНСЬКОЇ ЦЕРКВИ У ВАЛКАХ


"Коли б нас не заганяли спати, ми б грали в бабки день і ніч. Цікаво також бігати до вітряка за школою. Коли злізти аж на поміст, видно зелені ліси за Гонтовим Яром і за Кириковою Січкою, балку за Яловенковим млином і хрест на посуньківській церкві."

(Петро Панч, "На Калиновім мості").

Сьогодні, в день Успіння Пресвятої Богородиці, згадаємо один із валківських храмів, названий на честь цього свята, який більше ста років був осередком духовного життя для мешканців Посуньок та навколишніх хуторів.

Відомості про Успенську церкву вміщені у кліровій книзі, складеній місцевим Благочинним протоієреєм Аполонієм Солодовніковим у 1849 році. Ось що в ній повідомляється:

На відміну від інших валківських храмів, знищених більшовиками у 30-х роках минулого століття, посуньківська церква зазнала часткової руйнації. Після припинення богослужінь радянська влада прилаштувала приміщення храму для виробництва мила та замазки.

У 1942 та 1943 роках під час окупації нашого міста німецькими фашистами віряни Валок та навколишніх сіл відремонтували напівзруйновану церкву, після чого в ній були відновлені богослужіння.

Про подальшу долю Успенського храму, напевне, можуть розповісти старожили Посуньок...

На превелику радість, зображення церкви Успіння Пресвятої Богородиці у Валках дійшло до наших днів. Посуньківський храм добре проглядається на одному з малюнків нашого земляка, письменника та художника Петра Йосиповича Панча (Панченка).


Малюнок має підпис: "Валки. 1912 рік. Посуньки з греблі."