ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА У ВАЛКАХ: РЕАЛЬНІСТЬ ЧИ ВИГАДКА?
Напевне, кожен валківчанин чув історію про те, що в одному з валківських храмів мало не відбулося вінчання видатного українського мислителя Григорія Савича Сковороди із донькою відставного майора, який мешкав на хуторі неподалік Валок.
Та чи дійсно цей факт мав місце у житті філософа? Спробуємо розібратися.
У перші десятиліття ХІХ століття у Харкові проживав юний літератор Ізмаїл Срезневський, син відомого професора красномовства Харківського університету Івана Овсійовича Срезневського.
У ці роки серед місцевої літературної молоді існував справжній культ Григорія Сковороди, що виявлявся у розшукуванні автографів таємничого старця, опитуванні людей, які могли б щось згадати про нього.
Звичайно ж, на той час Срезневський вже був знайомий із нарисами про Григорія Сковороду двох філософів – Густава Густавовича Гесс де Кальве та Івана Пилиповича Вернета, але для написання біографічного твору про Сковороду цього виявилося замало.
Щоб якось оживити в уяві читачів образ народного мудреця, молодий письменник став підмальовувати деякі подробиці з життя філософа. Доказом цьому слугує його повість, написана у 1834 році, що має кумедну назву «Воспоминания стариков и старушек о Григорие Саввиче Сковороде». Чого тут тільки не вигадано: і народився Сковорода на 4 роки пізніше, ніж насправді, і втратив матір, коли йому було 7 років, а ще любив у дитинстві «шалить, дурачиться, опустошать птичьи гнезда, драться с товарищами, обижать нищих, насмехаться над учителями».
Слідом за « Воспоминаниями стариков и старушек о Григорие Саввиче Сковороде» у 1836 році світ побачило ще одне оповідання Срезневського про філософа під назвою «Майор, майор!». Власне, у цьому творі і живе історія про те, як 1765 року Сковорода зайшов до валківських хуторів, де познайомився з донькою відставного майора Оленою Павлівною (Льонею) та закохався у неї. Посилання на цей твір ми подаємо у коментарях, аби кожен з вас мав можливість скласти своє враження про нього.
Де ж саме відбувалися події, що так життєво описані у творі відомого славіста Ізмаїла Срезневського? Скажу відразу, що вгамувати свій дослідницький інтерес у цьому питанні мені не вдалося.
Чи існували насправді згадані у творі населені пункти Звіниця, Пересонне, Іванівка, чи ці назви були народжені уявою письменника, сказати важко. Як повідомляє оповідач, хутір, на якому проживав відставний майор Павло Леонтійович разом з донькою Оленою, знаходився на березі річки Мжі. Цілком вірогідно, що це й була та сама Іванівка, згадана у тексті. Свого часу цей населений пункт відносився до Старо-Водолазької волості та дійсно знаходився на березі Мжі.
Чим же закінчилася історія кохання Григорія Савича, про яку Ізмаїл Срезневський міг дізнатися із «валківських преданий»?
Розв’язка сюжету є досить несподіваною та навіть приголомшливою для читача, який, звичайно ж, очікував на happy end:
«Обряд вінчання почався. Ніколи, ніколи певно не бачили глядачі чогось подібного.
І священик узяв за руку спершу молодого й потім він узяв за руку молоду.
– Чи з доброї волі з’єднуєте ви руки свої?
Григорій Савич здригнувся і вирвав свою руку з руки священика. Він біжить до вівтаря, він вклоняє коліна перед царськими вратами. Чути слова його:
– Господи! Я, аз грішник перед лицем твоїм! Помилуй мя – І стогони вирвались зі схвильованих грудей його.
А Льоня? А Майор?
Молода повинна була зомліти, так принаймні здається; Майор мусів розпалитись: так принаймні здається. І, може, так воно було; але усе це лише може, а напевно цього ніхто не знає.
Певне тільки те, що Григорій Савич зникнув з церкви – і ніхто ніколи не бачив його у тих місцях.»
У якому храмі вінчався Сковорода, оповідач не зазначає. Але в 1929 році, через 135 років після смерті філософа, таку інформацію вдалося отримати професору Харківського університету Андрію Петровичу Ковалівському.
Зі слів валківчанина на прізвище Кремена він дізнався, що у Валках відоме оповідання про те, що Сковорода вінчався у Рогозівській церкві (тобто церкві Різдва Богородиці). Але ж цілком вірогідно, що ця історія була відома валківчанам саме з оповідання Срезневського про Сковороду. До того ж не слід відкидати той факт, що у творі Срезневського «Майор, майор!», як і в його попередній повісті «Воспоминания стариков и старушок о Григорие Сковороде» є ряд фактологічних помилок.
Зокрема, твори Сковороди «Начальная дверь» та «Жена Лотова», що згадуються в оповіданні «Майор, майор!», були написані пізніше описуваних подій, а твір «Жизнь Христа», який оповідач приписує Сковороді, взагалі відсутній у його літературній творчості.
Сьогодні, майже через два століття після публікації оповідання Ізмаїла Срезневського «Майор, майор» у журналі «Московский наблюдатель», біографам Григорія Савича Сковороди так і не вдалося спростувати чи, навпаки, знайти докази того, що романтичне почуття дійсно мало місце в житті філософа. Адже навіть найменшого натяку на перебування Сковороди у валківських хуторах немає ані в листах, ані в творах самого філософа. І на цьому треба наголошувати гостям нашого міста, які бажають знайти у Валках сліди перебування славного Варсави.
Крім того, варто пояснювати, що напис на пам’ятній дошці Григорію Сковороді у Валках не відповідає історичній дійсності. Адже Григорій Сковорода не міг стояти під вінцем у Різдво-Богородицькій церкві, зображеній на дошці, з тієї простої причини, що на час його ймовірного перебування у Валках (1765-1768 роки) кам’яний Різдво-Богородицкий храм у Валках ще не був збудований.
Також є питання до вибору місця встановлення пам’ятного знака. Провівши дослідження методом накладання плану Валок, складеного у 1777 році, на сучасну карту міста, ми дійшли висновку, що церква Різдва Богородиці знаходилася навпроти сучасної друкарні, де навіть сьогодні проглядається підвищення, на якому стояв храм.
На фото: відкриття пам’ятної дошки Григорію Савичу СКОВОРОДІ у Валках. 2017 рік.