НА МУРАВСЬКОМУ ШЛЯХУ

Одним із головних шляхів, яким кримські татари здійснювали розбійні напади на російські міста і села, був сумнозвісний Муравський шлях, що проходив поблизу Валок. Відомий дослідник історії Слобожанщини Євген Альбовський зазначав:

«Муравский шлях, собственно, не был дорогою. Это было только направление, по которому следовали татары. Это была широкая, местами сужившаяся полоса земли, в зависимости от рек, болот, трудно проходимых лесов, и ведшая от Крымской Перекопи в самое сердце России, к Туле. Поэтому, хотя всем было известно, где пролегал шлях, но вместе с тем никто не мог знать, где именно по нём будут пробираться татары, на какой пойдут «перелаз».

Одне з пояснень назви цього шляху знаходимо в енциклопедичному словнику Альберта Старчевського: «Шлях этот назван Муравским от того, что он, почти на всём его протяжении шёл муравою, по вершинам степей, от верховьев одних речек к верховьям других, избегая, сколь возможно, переправ через значительные реки». За іншою ж версією, відомою з «Книги Большому Чертежу», назву Муравському шляху дала слобода Мурафа Богодухівського повіту, яка знаходилася неподалік цієї дороги.

Як повідомляють історичні джерела, між верхів’ями річок Мжа та Коломак через Муравський шлях «прокопан был ров, версты на 3 длиною, собственно для перереза Муравского шляха и затруднения прохода татарских толп через это место. На этом рву теперь существует селение Перекоп».

Для того, щоб ускладнити проникнення татар до «украинных городов», у 1636 році

бєлгородський воєвода Афанасій Тургєнєв звернувся до царя Михайла Романова з ідеєю побудувати острог в урочищі Валки. У Москві зацікавились цим повідомленням. Цар наказав воєводі, не гаючи часу, докладно дослідити урочище Валки, скласти схему річок, лісів і позначити місце, у якому необхідно поставити острог. Але невідомо з яких причин, цей проект не виконувався цілих 10 років. Поштовхом, що прискорив побудову Можеського острогу, став жорстокий татарський напад навесні 1645 року. Тоді загін із семи тисяч татар пройшов між річками Мерлою і Мерчиком по Муравському шляху через Перекіпський вал.

Невдовзі після цього нападу у Бєлгород був призначений новий воєвода – князь Федір Хілков. За його наказом на Муравському шляху, де знаходився Перекіпський вал, було облаштовано сторожовий пост спочатку з тридцяти, а згодом – зі ста чоловік. Люди стояли тут з весни до заморозків, змінюючись щомісяця. Сам же Хілков прибув сюди 21 травня 1646 року, взявши з собою 300 чоловік для побудови острогу в урочищі Валки.

На жаль, життя в новозбудованому острожку було неспокійним. Напади невеликих татарських загонів були безперервними, а великі навали татар відбувалися щороку.

На малюнку: ескіз картини Миколи Пімоненка «Набіг татар».