ФАТАЛЬНИЙ МЕРЧИК В ЖИТТІ БАРОНЕСИ ШИДЛОВСЬКОЇ

Ця сумна історія трапилася близько двохсот років тому… Про неї я дізналася випадково, гортаючи старі документи часів господарювання на мерчицьких землях дійсного статського радника Григорія Романовича Шидловського. Сьогодні мова піде про родину його доньки Катерини.

Чоловік Катерини Григорівни Шидловської, барон Федір Карлович фон Корф, був нащадком древнього німецького баронського роду Корфів, відомого у Вестфалії ще з ХІІІ століття. Ось який літературний портрет барона залишив нам сучасник: «Федор Карлович был человек души возвышенной, всеми любимый и уважаемый. Мягкий характером, добрый до безразсчетливости, во всех своих действиях стремился он к благу общему. Чуждый притворства и лести, он не терпел их в подчиненном. За честность и правоту готов был он жертвовать всем. Верность сознанию долга руководила его действиями.».

З валківським краєм було пов’язане особисте життя Федора Корфа. У 1811 році він одружився з донькою заможного землевласника, господаря Старомерчицького палацу Григорія Романовича Шидловського. Ревізія цього року показує, що барон Корф мав 8 дворових людей в селі Олександрівці (неподалік Нового Мерчика). Після смерті Григорія Шидловського у 1820 році і Новий Мерчик, і Олександрівка перейшли у власність його зятю, барону Федору Карловичу Корфу, а після смерті барона у 1923 році – його сину, барону Павлу Федоровичу Корфу. Сам же родовий маєток у Старому Мерчику, як і, власне, саме поселення, перейшов у спадок сину Григорія Шидловського Федору.

До речі, завдяки згаданим вище спогадам сучасника можна припустити, що Григорій Шидловський мав теплі стосунки зі своїм зятем Федором та навпаки, напружені, із власним сином Федором: «Близкий родственник Корфа, недовольный сыном своим, решился лишить его всего наследства, и убедительно просил Федора Карловича быть наследником всего огромного имения его. Корф отверг предложение, и употребил все свое влияние, стараясь смягчить гнев раздраженного отца; он не успокоился до тех пор, пока не примирил его с сыном.».

Цей же оповідач розповів і про жахливу трагедію, що сталася в родині баронеси Катерини Шидловської: «Барон Корф был женат на дочери действительного статского советника Шидловского, Екатерине Григорьевне, и имел от нее одного сына, Павла. Находясь в имении своем, Новом Мерчике, утонула она в пруду, прогуливаясь по воде на пароме. Сын подвергался той же участи, но был спасен. По смерти матери, он воспитывался у родственницы своей, госпожи Надаржинской, назначенной Корфом по духовному завещанию, безотчетною его опекуншею. По окончании курса наук в Харьковском Университете, в 1831 году, Барон Павел Федорович Корф определился в военную службу, в корпус Генерала Крейца, но вскоре умер от холеры, на 20-м году жизни, исполненной тяжких испытаний...».

На знімку: сторінка ревізької казки села Олександрівки Валківського повіту за 1816 рік з показаними дворовими людьми барона Федора Карловича фон Корфа.