ТАК ПОЧИНАЛИСЯ ВАЛКИ
21 травня 1646 року в урочище Валки прибуло 300 стрільців на чолі з бєлгородським воєводою Федором Хілковим для побудови острогу у верхів’ї річки Мжа;
25 травня цього ж року розпочалися будівельні роботи;
9 липня 1646 року в острог приїхав новопризначений воєвода Лев Ляпунов.
Оглянувши новобудову, він залишився невдоволеним, оскільки острог був дуже малим, а головне – настільки низьким, що із сусідньої гори на Муравському шляху (з півдня) було добре видно все, що в ньому діялося. Рішенням Ляпунова було добудувати до укріплення ще один «рубленый город»;
голова залоги острогу Ізосим Маслов зауважив Ляпунову, що і в острозі, і в «рубленом городе», збудованих на пагорбі, немає води. А до води в ставку через тайник (підземний хід) діставатися далеко і незручно;
«рубленый город» Ляпунова мав форму чотирикутника із сімома баштами. У місті були церква, «съезжая изба», житниця та хати. Біля однієї з кутових башт, що стояла проти моста на Мжі, знаходилися тайник та хвіртка до води. Всередині – воєводський двір, казенний погріб, житниця та кілька хат. Навкруги острога – «государева десятинная пашня» (орна земля);
першими жителями новозбудованого Можеського острогу в урочищі Валки стали служилі люди з Росії. Однак, звівши фортецю, вони невдовзі покинули її, бо життя тут видалось тяжким через необжитість території та часті напади татар;
острог був затісним, тому частина перших мешканців оселилася поблизу нього у посаді;
1649 року в острозі проживало 405 чоловік. У той час населення поповнювалося за рахунок засланих сюди «людей разных чинов за многое воровство» (воровством тоді називали різні злочини);
будівництво Валок співпало з визвольною боротьбою українського народу проти Польщі. Тому в кінці 1640-х років територія нинішньої Валківщини заселилася українцями, які тікали від гніту польських панів на Слобідську Україну;
у 1661 році Валки стали сотенним містечком Харківського слобідського козацького полку.