З ІСТОРІЇ ВАЛКІВСЬКОГО ПОВСТАННЯ. РІК 1920

Найвідомішим на Харківщині є Валківське повстання у квітні 1920 року. Воно почалося з того, що великі групи мобілізованих селян Валківщини відмовилися йти до червоного війська й пішли до лісу, у гайдамаки. До них приєдналися мешканці округи, зокрема колишні військові старшини – Сорокін, Макаренко та Джуваго, котрі й очолили повстання. Старшини спішно провели військовий вишкіл хліборобів, розподілили їх на бойові підрозділи й розпочали активні бойові дії.

Валківські козаки відбивали насильно мобілізованих до окупаційного війська, роззброювали червоних, захоплювали зброю та спорядження. До повстанців почали масово стікатися селяни навколишніх сіл та сусідніх повітів. Козаки обрали військовий штаб та "Український народний уряд". До штабу і "уряду" увійшли Сорокін (ймовірний керівник повстання), Джуваго, Макаренко... Вони виступили зі зверненням до населення, а червоним надіслали вимогу припинити бойові дії, проголосити незалежність України, надати демократичні свободи...

Було налагоджено зв'язок із козацькими загонами Білецького та Печня, котрі діяли поблизу, велися переговори із махновцями, що підійшли на Валківщину з півдня (загони Михайла Брови та Марусі). Повстанців налічувалося 1500–3500 осіб (можливо й більше), активну участь брали навіть старші люди, жінки й діти. Все ж основну масу гайдамаків складала молодь 20–25 років, слабо озброєна (половина мала лише коси та вила).

Червоних загарбників у Валках оточили. Карателі були змушені оборонятися й телеграмою прохали у Харкові артилерії ("…оскільки населення боїться розгрому сіл артилерійським вогнем… Необхідні рішучі заходи…").

30 квітня (чи 1 травня) українці рушили на Валки. Спалахнув запеклий і жорстокий бій, козаки пішли на багнети ворога врукопашну… Ось уже зайнято південні околиці Валок, москалі відступають вглиб містечка, а гайдамаки кинулися ламати браму в'язниці, в якій перебувало близько восьмисот безвинних заручників… Але наступ захлинувся, знекровлені повстанські загони відійшли на північ.

На Валківщину більшовики терміново кинули значні сили, якими керував Роберт Ейдеман. Біля с. Ков'яги козаки зазнали поразки, а їхнього провідника Сорокіна заарештовано. Залишки гайдамаків очолив Білецький, котрий вступив у бій із ворогом біля Сніжкова. Валківщина продовжувала палати повстанням, загін Білецького бився ще й наступого року, але московська репресивна система вже почала криваві жнива – арешти, розстріли, позбавлення волі стали буденним явищем.

Автор: В'ячеслав ТРУШ (дослідження базується на статті Євгена СІВАЧЕНКА "Спалахи гніву народного: з історії селянського повстанського руху на Харківщині (1920 р.)).

На фото: загін Валківської ЧК по боротьбі з бандитизмом. 1920–1921 рр.