СТРУНИ КРІЗЬ ВІКИ. САМСОН ВАСИЛЬОВИЧ ВЕСЕЛИЙ

Як зазначає дослідник історії кобзарства Кость Черемський, кожен зі співців завжди мав своє «вулишне» (співоцьке) прізвисько.

Лірника Самсона Веселого із хутора Сосновий Ріг Валківського повіту прозивали Царем (Царком).

Мистецтву гри на лірі Самсон Веселий навчався у лірника Івана Петрика, від якого перейняв пісню на слова Григорія Сковороди «Всякому городу нрав и права», думи «Про Олексія Поповича», «Про вдову і трьох синів», «Про брата і сестру» та псальму «Про Олексія Божого Чоловіка». Крім зазначених творів, до його репертуару входили традиційні для харківських співців думи «Азовські брати» та «Маруся Богуславка», українські родинно-побутові пісні та близько 20-ти українських народних танцювальних награшів.

Перша визначна музична подія в житті Самсона Веселого сталася у 1902 році, коли його запросили взяти участь в етнографічному концерті, що проходив у рамках ХІІ-го Археологічного з’їзду в Харкові. Тоді з легкої руки організатора заходу Гната Хоткевича був створений дует Самсон Веселий – Іван Нетеса, у виконанні яких прозвучала «Псальма Сковороди».

Після концерту усі його учасники (а це 14 народних музик з Харківської, Полтавської та Чернігівської губернії) мали фотосесію. Відомий харківський фотограф Михайло Овчинніков зробив спільне фото усіх артистів, а також сфотографував кожного з них окремо зі своїм поводирем.

Гнат Хоткевич, даючи пояснення до спільного фото, ось що пригадував про Самсона Веселого: «Забув і як крайнього лірника – здається, Цар прозивали. Гарненько під макітерку острижений акуратненько. Говорив швидко, швидко.».

Якою була друга не менш важлива музична подія в житті Самсона Веселого, дізнавайтеся в нашому наступному випуску.

НА ФОТО: група українських народних музиків, що грали на археологічному з’їзді у Харкові 1902 р.

Самсон Веселий відмічений червоною позначкою.

Фото міститься у виданні: Ф. М. Колесса. Мелодії українських народних дум. Видавництво «Наукова думка». Київ, 1969. 588 с.