19 жовтня 1854 року в мальовничому повітовому містечку Ізюм на Харківщині народився майбутній художник світової величини Сергій Іванович ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ, який на одному зі своїх полотен залишив частинку нашої Валківщини.
Його пейзаж «Огульці взимку», написаний під час пішохідної мандрівки Слобожанщиною, «Валківська старовина» публікувала дещо раніше. Сьогодні ж розповімо про непересічний життєвий шлях відомого маляра.
Юний Васильківський був щедро обдарований природою. Він майстерно грав на багатьох музичних інструментах та мав чудовий голос. Друзі і знайомі сподівалися його бачити серед кращих вихованців консерваторії. Проте майбутнього художника з дитячих років особливо приваблювало малярство. Всупереч погрозам батька та невдоволенню близьких родичів, 1876 року Васильківський мчить до Петербурга, де стає вихованцем Академії мистецтв.
Уже в перші роки навчання Академія відзначила пейзажі талановитого юнака двома золотими та одинадцятьма срібними медалями. Але його найбільшою творчою перемогою, яка відкрила перед ним двері Європи, стала нагорода за дипломну роботу «По Донцю» – велика золота медаль, отримання звання художника першого ступеня та путівка у чотирирічну подорож за кордон.
Васильківський подорожував Італією, Англією, Іспанією, Африкою та Німеччиною, але найдовше прожив у Парижі, який тоді був центром мистецького життя всієї Європи. Роботи художника експонувалися на найпрестижнішій французькій виставці – паризькому «Салоні». Вже після першої такої виставки Васильківський отримав право на участь у подальших виставках «поза конкурсом».
З Парижу художник повернувся на Україну, де оселився в Харкові. Мешкав він на Москалівці у власній маленькій хатині, в якій майже не було вільного місця. Усе було завішано малюнками та етюдами. Великою насолодою для друзів Васильківського було прийти до нього додому та розглядати його картини! Але не до всіх відвідувачів він ставився приязно. Були й такі, яких великий майстер безжалісно виганяв, нагороджуючи гострими епітетами.
Дослідники життєпису Сергія Васильківського розповідають, що у житті художник відзначався щиросердечною вдачею, здоровим українським гумором і був напрочуд симпатичною та гарною людиною. Щодо себе був дуже ощадний, їздив до Петербурга вагонами третього класу, мовляв, і першим класом не доїдеш туди скоріше. Однак для інших, хто перебував у скруті, грошей не шкодував, хоч і соромився виявити свою доброту. Бути професором Академії мистецтв він відмовився, кажучи: «Чого я в це багно полізу?».
Помер великий маляр 8 жовтня 1917 року, залишивши по собі близько 3000 робіт!!! Менш вартісні малюнки Васильківський в останні дні свого життя продав, а гроші розділив між своїми друзями. Більш цінні роботи художник подарував Музею Слобідської України.
Відрадно, що доторкнутися до творчості Сергія Івановича Васильківського можна, не виїжджаючи за межі нашого міста. Його ескіз «Козак на варті» є перлиною колекції Валківського краєзнавчого музею.
На малюнку: художник Сергій ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ.
Портрет опублікований в 1927 році у журналі «Всесвіт».