БІЙ У ПЕРЕКОПІ НА ШЛЯХУ ДО ВЕЛИКОЇ ПЕРЕМОГИ
Є такі куточки на Землі, які, ніби магніт, притягують загарбників. Одним з таких місць є село Перекіп на Валківщині. За всю історію існування перекіпська земля зазнавала численних руйнівних набігів. Свідченням цього є унікальний захисний земляний вал у Перекопі, над датуванням якого історики міркують не одне століття.
Період Вітчизняної війни не став виключенням. Але замість татар декілька років тут панували німецько-фашистські війська. Чергове визволення Перекопу від загарбників стало можливе лише восени 1943 року завдяки героїчним діям 1-го механізованого корпусу 53-ої армії. Після визволення Харкова цей корпус у складі військ 53-ої армії вів наступ у напрямку Пересічного та Валок. У смузі наступу корпусу тримала оборону одна з кращих у гітлерівській армії дивізія СС «Дас Райх».
10 вересня частина корпусу була перегрупована у район села Перекіп. Звідси був нанесений удар противнику, який зайняв міцні позиції на висотах. 13 вересня 1943 року у визначений час почалась атака на ворожі позиції. Всупереч відвазі воїнів корпусу, прорвати захист німців не вдавалося. Бажаючи вплинути на успіх бою однієї з механізованих бригад, полковник Дмитро Дмитрович Погодін висунув свій танк у бойовий порядок бригади, яка билася на передовій. Ворожий снаряд влучив у його танк, після чого полковник дав наказ екіпажу покинути машину, а сам продовжував керувати боєм у палаючій машині. Коли полум’я охопило башту танка, він вистрибнув з нього та кинувся до іншого танку. У цей момент смертельна ворожа куля влучила у Погодіна…
Це лише один з епізодів Вітчизняної війни, але сукупність таких епізодів дозволила отримати Велику Перемогу та майбутнє для нащадків!
На фото: пам’ятний знак на місці загибелі Героя Радянського Союзу Дмитра Дмитровича Погодіна та меморіальна дошка з ім’ям героя, встановлена на фасаді школи у Перекопі.