З ДИНАСТІЇ СВЯЩЕННИКІВ СІЛЬВАНСЬКИХ
Упродовж багатьох поколінь представники роду Сільванських були священнослужителями православних храмів, що знаходилися на території колишньої Харківської губернії.
Першу згадку про служителя церкви на прізвище Сільванський знаходимо у праці архієпископа Філарета (Д. Г. Гумілевського) «Историко-статистическое описание Харьковской епархии», виданій у 1857 році.
Протоієрей Іоанн Дмитрович Павлов-Сільванський був нащадком відомого обозного Павлова, який загинув у полоні. Отець Іоанн служив у Троїцькій церкві слободи Одринка Валківського повіту. Його син, Дмитро Іванович Сільванський, теж присвятив своє життя сліжінню Богу, несучи слово Боже парафіянам храмів Черемушної, Рокитного та Одринки.
Із Валками було пов’язане життя Миколи Дмитровича Сільванського, який був представником третього покоління відомого роду. Він служив священиком у церквах Рокитного, Знаменського та Одринки. З 1910 року отець Микола разом зі своєю родиною проживав у Валках в одному з будинків по вулиці Харківській неподалік Георгіївської церкви.
Відомо, що троє його синів, Михайло, Феодор та Іоанн, теж пішли дорогою батька та стали священиками. Про долю четвертого сина, Аристарха, дізнаємося з книги Миколи Панченка «Розповідають валківські будинки». Як зазначає краєзнавець, Аристарх викладав математику у Валківській автотракторній школі, а після війни – у ветеринарному технікумі. Крім математики, він досконало знав латинь, англійську та французьку мови.
Також в родині Сільванських виховувалася донька Марія, яка стала вчителькою та вивчила багато поколінь валківчан.
Зі слів Миколи Панченка, священик Сільванський займався також приватною медичною практикою, зокрема, лікуванням очей. У його будинку часто збиралася валківська інтелігенція, яку гуртував навколо себе власник будинку.
На фото: дім Миколи Дмитровича Сільванського у Валках. 2022 рік.