НЕПОХИТНА ВІРА СВЯЩЕННИКІВ ЗАКРИЦЬКИХ

Династія священиків Закрицьких є добре відомою як на Слобожанщині, так і за її межами. Найстарший відомий представник цього роду, Яків Іванович Закрицький, народився в слободі Огульці Валківського повіту в сім'ї священика. З 1848 року до 1880 року він служив у Благовіщенській церкві міста Харкова, а з 1880 року до 1883 року – у Харківській Свято-Духівській церкві.

Син Якова Закрицького Андрій Закрицький служив псаломщиком Покровської церкви у слободі Огульці. Тут, в Огульцях, народилися його сини Іван, Йосип та Тимофій.

Прізвища священиків Закрицьких знаходимо у «Довідковій книзі для Харківської єпархії за 1904 рік». На той час Андрій Закрицький служив священиком Петро-Павлівської церкви села Княжного Валківського повіту, Іван – священиком Іоано-Предтеченської церкви села Станичного Валківського повіту, Тимофій – священиком Успенської церкви села Камишуватого Валківського повіту, а Йосип – священиком Різдво-Богородицької церкви слободи Дергачі Харківського повіту.

Закрицькі були одними з тих, з ким в 30-ті роки методами арештів та розстрілів боролася більшовицька влада. Так, 22 січня 1930 року Харківським відділом ДПУ за звинуваченням у груповій антирадянській агітації був арештований священик Іван Закрицький, який на цей час був протоієреєм Воскресенської церкви у селі Хорошевому Харківського повіту. Через чотири місяці його звільнили.

У своєму рапорті на ім’я митрополита Костянтина (Дьякова) Закрицький писав, що голова місцевого колгоспу в дуже грубій формі висловлювався про храм та його богомольців. Із церковної сторожки він самовільно виселив священика та заселив туди робітників колгоспу. Священику ж голова колгоспу заявив: «Хто буде дзвонити у дзвони, того застрелю». Знаходячись у храмі, він демонстративно палив, чим викликав обурення парафіян.».

Протягом року Івана Закрицького тричі виселяли з винайманих ним квартир. Він був змушений жити у найбіднішій хатині села. За його помешканням постійно наглядали. Парафіянам доводилося приходити до священика таємно. В кінці кінців сільська влада звинуватила Закрицького в тому, що церкву в Хорошевому не вдалося закрити, та наказала йому покинути село.

25 липня 1937 року Івана Закрицького знову заарештували. У слідчому висновку зазначалося: «Закрицкий вёл нелегальную работу по объединению всех церковных течений в одно течение – истинно православной церкви в целях борьбы против советской власти, вёл работу по подрыву к выборам в Верховный Совет, предлагая верующим не принимать участия в выборах.».

Постановою трійки УНКВС по Харківській області від 3 грудня 1937 року Іван Закрицький був засуджений до найвищої міри покарання. Він був розстріляний у Харкові 21 грудня 1937 року.

Цього ж року був заарештований брат Івана Закрицького Тимофій Закрицький, який на той час служив священиком у церкві Миколи Чудотворця в передмісті Херсона. Так само, як і брата Івана, Тимофія було звинувачено в антирадянській діяльності, але до суду його не притягли.

Під час німецької окупації отець Тимофій більше трьох місяців провів у катівнях гестапо. Лише завдяки спеціальній петиції, яку підписало більше двох тисяч херсонців, його вдалося звільнити. Після вигнання окупантів Закрицький займався організацією Херсонської єпархії та разом з парафіянами відновлював церкву Миколи Чудотворця.

На фото зліва: церква Різдва Пресвятої Богородиці в Дергачах, священиком якої був Йосип Андрійович Закрицький (4 квітня 2022 року будівля церкви була пошкоджена російськими фашистами).

На фото справа: церква Миколи Чудотворця у передмісті Херсона (мікрорайон Забалка), священиком якої був Тимофій Андрійович Закрицький.