Поняття інформаційної системи

Під системою розуміють будь-який об’єкт, який є сукупністю різнорідних елементів, але об’єднаних в єдине ціле в інтересах досягнення поставлених цілей. Системи відрізняються між собою як за складом, так i за головними цілями. 

Інформаційною системою (ІС) називається пов’язана сукупність засобів, методів i персоналу, якi використовуються для зберігання, оброблення та видачі опрацьованої iнформацiї задля досягнення поставленої мети. IС забезпечують збирання, зберiгання, оброблення, пошук, подання iнформацiї, яка може знадобитися для прийняття рiшень чи виконання завдань з будь-якої галузi. Вони допомагають аналiзувати проблеми i створювати новi продукти. Як основний технiчний засіб переробки iнформацiї використовують персональний комп’ютер (ПК). У великих органiзацiях поряд з персональним комп’ютером до складу технiчної бази IС може входити мейнфрейм (main-frame) або суперЕОМ. Особливу роль в IС придiляється людинi, тому що технiчне втiлення IС само собою нiчого не буде означати, якщо не врахована роль людини, для якої призначена iнформацiя i без якої неможливе її одержання i подання. 

Інформаційні системи здавна знаходять (в тому чи іншому вигляді) досить широке застосування в життєдіяльності людства. Це пов'язано з тим, що для існування цивілізації необхідний обмін інформацією — передача знань, як між окремими членами і колективами суспільства, так і між різними поколіннями.

Інформаційні системи існують з моменту появи суспільства, оскільки на кожній стадії його розвитку існує потреба в управлінні. Місією інформаційної системи є переробка інформації, потрібної для ефективного управління всіма ресурсами організації, створення інформаційного та технічного середовища для управління її діяльністю.

Інформаційна система може існувати і без застосування комп'ютерної техніки — це питання економічної доцільності.

В будь-якій інформаційній системі управління вирішуються задачі трьох типів:

• задачі оцінки ситуації (деколи їх називають задачами розпізнавання образів);

• задачі перетворення опису ситуації (розрахункові задачі, задачі моделювання);

• задачі прийняття рішень (в тому числі і оптимізаційні).

Між iнформацiйними системами і комп’ютерами є рiзниця, яку потрібно розуміти. Комп’ютери є технiчною базою та iнструментом для IС. IС не може функціонувати без персоналу, який використовує у своїй роботі комп’ютери та телекомунiкацiї.

Етапи розвитку iнформацiйних систем 

Всю еволюцію розвитку інформаційних систем можна умовно поділити на 6 послідовних поколінь.  

У нульовому поколiннi (4000 р. до н.е. – 1900 р.), протягом майже шести тисяч рокiв спостерiгалося ручне оброблення iнформацiї (information): вiд глиняних таблиць до папiрусу, потiм до пергаменту i, нарештi, до паперу. За цей період відбувались зміни у поданнi даних, а також обмiн i зберiгання iнформацiї локального значення. 

Перше поколiння (1900–1950 рр.) пов’язане з технологiєю перфокарт (punched card), при якiй запис даних подавався на них у виглядi двiйкових структур. Використання перфокарт бере свій початок у 1808 р. в ткацьких верстатах Жаккарда для управління візерунками на тканинах. В інформатиці вони вперше були застосовані в «аналітичних машинах» Беббіджа - механічних пристроях для інформаційного пошуку і класифікації (classification) записів. В США на прикінці XIX ст. почали використовувати перфокарти для обробки результатів переписів населення.  

Існувало багато різних форматів перфокарт. Найбільш поширеним в світі був «формат IBM», введений в 1928 р. – 12 рядків і 80 колонок, розмір карти 7 3/8 х 3 3/4 дюйми (187,325 х 82,55 мм), товщина карти 0,007 дюйма (0,178 мм). Спочатку кути перфокарт були гострі, а з 1964 р почали їх робити округленими. За приблизними підрахунками, 1 гігабайт інформації, розміщений на перфокартах, мав би масу близько 22 тонн (не рахуючи маси, втраченої в результаті перфорації отворів). 

Процвiтання компанiї IBM в перiод 1915–1960 рр. пов’язане з виробництвом електромеханiчного обладнання для запису даних на карти, сортування та складання таблиць. Громiздкiсть обладнання, необхiднiсть зберiгання великої кiлькостi перфокарт зумовили появу нової технологiї, яка мала витiснити електромеханiчнi комп’ютери. 

У 1950-х роках з'явилися перші інформаційні системи у вигляді електромеханічних бухгалтерських рахункових машин. Вони виконували обробку рахунків та розраховували зарплати. Завдяки цьому зменшувалися витрати і час на підготовку паперових документів.

У 1960-і роки значення інформаційних систем збільшується. У періодичній звітності із багатьма параметрами застосовувалася інформація, отримана із цих систем. Тому почали створювати комп'ютерне устаткування із широким колом призначення, яке здатне виконувати безліч функцій, на відміну від інформаційних систем 50-х років. Найвідомішим устаткуванням став ряд програмно-сумісних ЕОМ IBM/360, який створила фірма International Business Machines.

Як засіб управлінського контролю інформаційні системи почали використовуватися у 1970-х — на початку 1980-х років, що допомогло пришвидшити прийняття рішень.

У кінці 1980-х років спосіб використання інформаційних систем змінюється. Вони стають джерелом інформації і застосовуються у різних профілях та на всіх рівнях організації. Інформаційні системи швидко і вчасно надавали інформацію, потрібну працівникам, допомагаючи знаходити нові ринки збуту, створювати нові товари та послуги та інше.

Починаючи з 1990-х років і до нашого часу, відбувається переосмислення сфери застосування інформаційних систем. Вони використовуються для глобалізації суспільства. Починають розвиватися цифрові телекомунікаційні системи, які з'єднують інформаційно-обчислювальні ресурси багатьох країн у єдину мережу. У різних сферах суспільної діяльності виникають нові технології, наприклад, дистанційна освіта. Також, швидкими темпами зростає роль Інтернету у житті людини і всього суспільства разом.

Структура ІС

Інформаційні системи включають в себе: технічні засоби обробки даних, програмне забезпечення і відповідний персонал. Чотири складові частини утворюють внутрішню інформаційну основу:

• засоби фіксації і збору інформації;

• засоби передачі відповідних даних та повідомлень;

• засоби збереження інформації;

• засоби аналізу, обробки і представлення інформації.

В залежності від ступеня (рівня) автоматизації виділяють:

• Ручні ІС - характеризуються тим, що всі операції з переробки інформації виконуються людиною.

• Автоматизовані ІС - частина функції (підсистем) керування або опрацювання даних здійснюється автоматично, а частина — людиною.

• Автоматичні ІС - усі функції керування й опрацювання даних здійснюються технічними засобами без участі людини (наприклад, автоматичне керування технологічними процесами).