Система живлення карбюраторного двигуна автомобіля складається з паливного бака з паливозабірником, паливного насоса, фільтра тонкого очищення палива, карбюратора, з'єднувальних трубопроводів і шлангів.

Паливний бак обладнаний пробкою та системою вентиляції. При заповненні бака повітря, що витісняється паливом, відводиться через шланг у заливну горловину і далі в атмосферу. Решту часу заливна горловина паливного бака герметично закрита пробкою. Надпаливний простір у баку з'єднується з атмосферою через тонку пластмасову трубку (на деяких автомобілях - через клапан пробки заливної горловини).

Деякі автомобілі мають складнішу систему вентиляції: пари бензину надходять у сепаратор (розширювальний бачок), з'єднаний із баком шлангом. У бачку вони конденсуються на стінках, і з того ж шлангу конденсат стікає назад у паливний бак. Другий шланг із клапаном подвійної дії з'єднує сепаратор з атмосферою. Клапан пропускає в бак повітря по мірі витрати палива і скидає надлишковий тиск з бака при підвищенні температури навколишнього середовища. Це дозволяє зменшити втрати палива на випаровування.

У паливному баку встановлено датчик покажчика рівня палива, суміщений з паливозабірником. На трубці паливозабірника закріплений сітчастий фільтр попереднього очищення палива.

З бака по живлячому паливопроводу паливо потрапляє у фільтр тонкого очищення. Фільтруючий елемент із спеціального паперу виключає попадання в карбюратор дрібних частинок бруду, що пройшли через сітку паливозабірника. Корпус фільтра нерозбірний, при забрудненні та певному пробігу фільтр замінюється.

З фільтра паливо надходить у паливний насос діафрагмового типу. Привід насоса здійснюється ексцентриком від розподільного валу двигуна або ексцентриком валу приводу допоміжних агрегатів. 

Корпус насоса складається із двох частин. У верхній частині корпусу виконана ємність, що служить свого роду відстійником, і встановлені клапани - всмоктуючий та нагнітальний. Під кришкою насоса встановлений сітчастий фільтр. Насос має три діафрагми: дві верхні, робочі, і нижню, яка перешкоджає попаданню палива в піддон картера двигуна при пошкодженні робочих діафрагм. Продуктивність насоса набагато перевищує потребу двигуна у паливі. У деяких системах надмірне паливо через паливозворотний штуцер відводиться по зливному паливопроводу назад у паливний бак. Постійно циркулююче паливо охолоджує насос, перешкоджаючи утворенню в ньому парових пробок. На зливному паливопроводі встановлений зворотний клапан, що перешкоджає витіканню палива з бака через карбюратор при перекиданні автомобіля. У паливозворотному штуцері виконаний жиклер, який забезпечує підтримання необхідного тиску в паливопроводі між насосом і карбюратором.

Надходження палива в поплавцеву камеру обмежується голчастим клапаном. Зростаючий тиск палива може віджимати паливний клапан від сідла, і бензин переповнить карбюратор. Щоб цього не відбувалося, насос припиняє подачу палива за певного тиску (близько 0,3 кгс/см²). Це досягається тим, що хід діафрагми насоса відбувається під дією пружини, розміщеної під діафрагмою. Важель приводу здійснює тільки хід всмоктування, при якому стискається пружина. Зусилля пружини підібрано таким, щоб тиск палива над діафрагмою не перевищував допустимий. При закритому паливному клапані карбюратора діафрагма і шток насоса знаходяться в нижньому положенні пружина стиснута, а привід насоса працює вхолосту. По мірі витрачання палива (витікання через жиклер паливозворотного штуцера карбюратора) діафрагма насоса разом зі штоком піднімається і привід знову відводить їх вниз. При цьому в насос надходить чергова порція палива.