Схема — графічний конструкторський документ, на якому у вигляді умовних познак і зображень показані складові частини виробу, їх взаємне розташування і зв'язки між ними.

Види схем

Схеми залежно від видів елементів і зв'язків, що входять до складу виробу (установки), поділяють на такі види:

• електричні;

• гідравлічні;

• пневматичні;

• газові (окрім пневматичних);

• кінематичні;

• вакуумні;

• оптичні;

• енергетичні;

• розділення;

• комбіновані.

Для виробу, до складу якого входять елементи різних видів, розробляють декілька схем відповідних видів одного типу, наприклад, схема електрична принципова і схема гідравлічна принципова або одну комбіновану схему, що містить елементи і зв'язки різних видів.

На схемі одного виду допускається зображувати елементи схем іншого виду, схеми цього виду, що безпосередньо впливають на роботу, а також елементи і пристрої, що не входять у виріб (установку), на який (яку) складають схему, але необхідні для роз'яснення принципів роботи виробу (установки).

Графічні позначення таких елементів і пристроїв відділяють на схемі штрих-пунктирними лініями, рівними за товщиною лініям зв'язку, і поміщають надписи, вказуючи в них місце розміщення цих елементів та необхідні дані.

Схему розділення виробу на складові частини виконують для обумовлення складу виробу.

Схеми залежно від основного призначення поділяють на такі типи:

• структурні — схеми, що визначають основні функціональні частини виробу, їх призначення і взаємозв'язки;

• функціональні — схеми, що роз'яснюють певні процеси, що здійснюються в окремих функціональних колах виробу;

• принципові (повні) — схеми, що визначають повний склад елементів і зв'язків між ними і дають детальне уявлення про принципи роботи виробу;

• з'єднань (монтажні) — схеми, що показують з'єднання складових частин виробу і визначають типи проводів, кабелів і джгутів;

• підключення — схеми, що показують зовнішні підключення виробу;

• загальні — схеми, що визначають складові частини комплексу і з'єднання їх між собою;

• розташування — схеми, що визначають відносне розташування складових частин виробу;

• об'єднані — документи, на яких виконують схеми двох або декількох типів, випущених на один виріб.

Структурна схема — схема, яка визначає основні функціональні частини виробу, їх взаємозв'язки та призначення. Під функціональною частиною розуміють складову частину схеми: елемент, пристрій, функціональну групу, функціональну ланку.

Структурна схема призначена для відображення загальної структури пристрою, тобто його основних блоків, вузлів, частин та головних зв'язків між ними. Із структурної схеми повинно бути зрозуміло, навіщо потрібний даний пристрій і як він працює в основних режимах роботи, як взаємодіють його частини. Позначення елементів структурної схеми можуть обиратись довільно, хоча загальноприйнятих правил виконання схем слід дотримуватись.

Функціональна схема (англ. Functional flow block diagram, FFBD) — схема, що роз'яснює певні процеси, що відбуваються у певних функціональних частинах виробу (устаткування) чи у виробі (устаткуванні) в цілому.

Функційна (функціональна) електрична схема — це найзагальніша електрична схема за рівнем абстрагування і зазвичай показує лише функційні зв'язки між складовими частинами даного об'єкта, що розкривають його суть і дають уявлення про функції об'єкту, зображеного на даному кресленику.

Електрична принципова схема є видом електричної схеми виробу, що дає найповніше уявлення про склад і принцип його роботи. Цей вид кресленика не враховує габаритних розмірів і реального розташування деталей об'єкта. За рівнем абстракції принципові електричні схеми займають середню позицію між функціональними і монтажними схемами.

На принциповій електричній схемі зображуються всі складові частини виробу і зв'язки між ними, та елементи, якими закінчуються вхідні та вихідні ланки електричних кіл (роз'єми, затискачі тощо).

Електрична схема з'єднань (монтажна схема) — це електрична схема, що визначає конструктивне виконання електричних з'єднань елементів у виробі. На монтажних схемах наносять всі пристрої та елементи, які входять до складу виробу та їх з'єднання — дроти, джгути, кабелі, вхідні і вихідні елементи (з'єднувачі, затискачі, плати та ін.).

Графічні позначення на автомобільних електричних схемах

Якщо електрична схема стає занадто детальною через представлення внутрішніх схем пристрою, або якщо не всі деталі ланцюга потрібні для ідентифікації функції пристрою, то електричну схему для цього пристрою можна замінити одним символом (без внутрішньої схеми).

Контактні елементи із загальним приводом позначаються на монтажній схемі таким чином, щоб при активації вони слідували напрямком руху, встановленому механічним з'єднанням (- - - -).

Позначення маси

Точки розриву, ідентифікатор, позначення пунктів призначення

Сполучні лінії (проводи та механічні зв'язки), що займають велику довжину на принциповій схемі, для більшої ясності можна переривати. Відображаються лише початок та кінець сполучної лінії. Зв'язок цих точок розриву повинен легко визначатися. Для цього використовуються ідентифікатор та позначення пунктів призначення.

Позначення пунктів призначення вказується в дужках, щоб його не можна було переплутати з ідентифікатором; воно складається з номера розділу та пункту призначення.

Код розділу

Код розділу, зазначений у верхній частині схеми, використовується для визначення розташування деталей електричної схеми.

Літерні позначення для електричних пристроїв

Всі елементи на схемі повинні мати літерно-цифрову позиційну познаку (ПП), яку записують тільки великими буквами латинського алфавіту та арабськими числами, наприклад: R1, C25, тощо.