Embedded Files
Визначення річного пробігу автомобілів
Вихідними величинами для визначення річного пробігу є середньодобовий пробіг і коефіцієнт випуску автомобілів, який визначається через коефіцієнт технічної готовності.
Коефіцієнт технічної готовності визначає частку технічно справних ДТЗ у загальній обліковій кількості ДТЗ на підприємстві. Він залежить від тривалості простою автомобілів під час проведення технічного обслуговування і ремонту.
Для автомобілів, яким не передбачається виконання КР і після їх списання вони замінюються новими, коефіцієнт технічної готовності визначається за формулою:
Для автомобілів, яким планується КР на авторемонтному підприємстві, коефіцієнт технічної готовності визначається з урахуванням днів простою в КР і днів транспортування автомобіля до місця виконання КР:
Коефіцієнт випуску визначає частку автомобілів, що виїжджають на лінію, в загальній обліковій кількості рухомого складу на підприємстві. Він залежить від кількості днів роботи автомобілів і коефіцієнта технічної готовності та знаходиться за формулою:
Загальний річний пробіг усіх автомобілів однієї розрахункової групи:
Розрахунок виробничої програми в кількісних показниках
Річна програма технічного обслуговування і діагностування автомобілів являє собою кількість обслуговувань даного виду за рік і визначається для кожної розрахункової групи ДТЗ за формулами:
Добова програма технічного обслуговування і діагностування автомобілів являє собою кількість обслуговувань даного виду за добу. Залежить від кількості робочих днів відповідної зони обслуговування. Кількість днів роботи зони ЩО, як правило, відповідає кількості днів роботи автомобілів у році. Кількість робочих днів зон ТО-1 і ТО-2 відповідає режиму роботи зон ТО і ПР.
Кількість обслуговувань за добу визначається для кожної розрахункової групи ДТЗ за формулами:
Змінна програма технічного обслуговування і діагностування автомобілів являє собою кількість обслуговувань даного виду за зміну. Такий розрахунок виконується тільки при організації робіт зон ТО в дві і більше змін. У випадку однозмінної роботи змінна програма рівна добовій.
Змінна програма для всіх видів обслуговування визначається з урахуванням кількості змін:
Змінна програма є визначальним фактором при виборі форми організації і методу обслуговування.
Розрахунок виробничої програми в трудових показниках
Виробнича програма в трудових показниках являє собою річний обсяг (трудомісткість) робіт ТО і ПР у людино‐годинах, визначається на основі річної виробничої програми в кількісних показниках і скоригованої трудомісткості одиниці обслуговування.
Обсяги робіт ЩО, ТО і ПР необхідно поділити за видами робіт. Використовуючи таблиці розподілу робіт ТО і ПР у відсотковому відношенні, визначаються трудомісткості окремих видів робіт в межах кожного виду обслуговування чи ремонту:
Трудомісткість ЩО. Згідно з ОНТП-01-91 роботи щоденного обслуговування поділяються на такі види:
добове ЩО (виконується щоденно), включає такі роботи:
прибиральні,
мийні (включаючи сушіння і протирання),
заправні,
контрольно-діагностичні,
ремонтні (усунення мілких несправностей);
додаткові роботи ЩО, які виконуються перед ТО-1, ТО-2, ПР і включають роботи поглибленого миття і прибирання:
прибиральні,
мийні (включаючи сушіння і протирання).
Трудомісткість добового ЩО, додаткових робіт ЩО і загальна трудомісткість ЩО визначається за формулами:
Трудомісткість кожного окремого виду робіт добового і поглибленого ЩО визначається за формулами:
Трудомісткість ТО‐1, ТО‐2 і СО. Технологія виконання регламентних робіт технічного обслуговування передбачає одночасне виконання робіт супутнього ПР і робіт сезонного обслуговування. Тому при визначенні річного обсягу робіт ТО-1 і ТО-2 необхідно попередньо розрахувати річну трудомісткість супутнього ПР, а також трудомісткість сезонного обслуговування. Ці показники розраховуються за формулами:
Річний обсяг робіт ТО-1 і ТО-2 визначається за формулами:
Річний обсяг робіт ТО-1 і ТО-2 залежить від організації виконання діагностичних робіт Д-1 і Д-2.
Якщо на підприємстві відсутні окремі пости діагностування і роботи Д-1 і Д-2 виконуються на постах ТО і ПР, то для подальших розрахунків (чисельності робітників, кількості постів ТО) приймається загальна трудомісткість ТО.
Якщо роботи з діагностування виконуються в окремих зонах діагностики, то подальші розрахунки виконуються окремо для різних видів робіт діагностування і обслуговування.
Трудомісткість ПР. Річний обсяг робіт поточного ремонту визначається, виходячи з річного пробігу групи автомобілів і скоригованої трудомісткості ПР на 1000 км пробігу. Від цієї величини необхідно відняти трудомісткість супутнього поточного ремонту, який виконується спільно з роботами ТО:
Річний обсяг постових робіт ПР залежить від організації виконання діагностичних робіт Д-1 і Д-2.
Якщо на підприємстві відсутні окремі пости діагностування і роботи Д-1 та Д-2 виконуються на постах ТО і ПР, то для подальших розрахунків (чисельності робітників, кількості постів ПР) приймається загальна трудомісткість постових робіт ПР.
Якщо роботи діагностування проводяться в окремих зонах діагностики, то подальші розрахунки виконуються окремо для різних видів робіт діагностування і поточного ремонту.
Трудомісткість Д‐1 і Д‐2. При невеликих розмірах підприємства роботи з діагностування Д-1 і Д-2 не виносяться на окремі пости діагностики, а виконуються на постах ТО і ПР. У такому випадку річний обсяг робіт з діагностування не обчислюється. Цей обсяг робіт входить у трудомісткість робіт ТО-1, ТО-2 і ПР.
За наявності на підприємстві окремих постів діагностики (Д-1, Д-2 або універсального поста діагностики) необхідно визначити річний обсяг діагностичних робіт:
Загальна трудомісткість робіт ТО і ПР АТП визначається за формулою:
Трудомісткість допоміжних робіт визначається як відсоток від загальної трудомісткості робіт ТО і ПР АТП. Ця відсоткова частка рівна відсотковому відношенню чисельності виробничих і допоміжних робітників.
Page updated
Report abuse