Двигун Ванкеля — роторний бензиновий двигун, сконструйований німецьким інженером Феліксом Ванкелем (Felix Wankel, 1902—1988) у 1950-х. Працює за тим же принципом, що і чотиритактний бензиновий двигун, але такти проходять у різних секторах камери в просторі між стінками двигуна і трикутним поршнем-ротором. Двигун Ванкеля має простішу конструкцію і менші розміри, ніж поршневий чотиритактний двигун, при його використанні енергія обертання виникає відразу ж (без участі колінчатого вала).

Особливість двигуна — застосування тригранного ротора (поршня), що має вигляд трикутника Рело, що обертається усередині циліндра спеціального профілю, поверхня якого виконана по епітрохоїді (можливі й інші форми ротора і циліндра).

Двигун Ванкеля використовує чотирьохтактний цикл:

• І такт: Паливно-повітряна суміш через впускне вікно надходить до камери двигуна

• ІІ такт: Ротор обертається та стискає суміш, що запалюється електричною іскрою

• ІІІ такт: Продукти горіння тиснуть на поверхню ротора, передаючи зусилля на циліндричний ексцентрик

• IV такт: Ротор, що обертається, витискує відпрацьовані гази у випускне вікно

Переваги

• На 30–40 % менше деталей

• Мала відносна вага

• Компактність

• Велика тяга та пружність

• Можливість легкого переходу на водень

• Нечутливість до гіроскопічного ефекту

Недоліки

• Неповне згоряння паливо-повітряної суміші

• Зменшення економності

• Недостатня чистота викидів

• Порівняно великі витрати мастила для змащування деталей

• Необхідність додаткових заходів для усунення вібрації корпусу двигуна