Двигун Ванкеля — роторний бензиновий двигун, сконструйований німецьким інженером Феліксом Ванкелем (Felix Wankel, 1902—1988) у 1950-х. Працює за тим же принципом, що і чотиритактний бензиновий двигун, але такти проходять у різних секторах камери в просторі між стінками двигуна і трикутним поршнем-ротором. Двигун Ванкеля має простішу конструкцію і менші розміри, ніж поршневий чотиритактний двигун, при його використанні енергія обертання виникає відразу ж (без участі колінчатого вала).
Особливість двигуна — застосування тригранного ротора (поршня), що має вигляд трикутника Рело, що обертається усередині циліндра спеціального профілю, поверхня якого виконана по епітрохоїді (можливі й інші форми ротора і циліндра).
Цикл двигуна Ванкеля:
впуск (блакитний), стиснення (зелений), робочий хід (червоний), випуск (жовтий)
Анімаційне зображення чотирьох тактів
Двигун Ванкеля використовує чотирьохтактний цикл:
І такт: Паливно-повітряна суміш через впускне вікно надходить до камери двигуна
ІІ такт: Ротор обертається та стискає суміш, що запалюється електричною іскрою
ІІІ такт: Продукти горіння тиснуть на поверхню ротора, передаючи зусилля на циліндричний ексцентрик
IV такт: Ротор, що обертається, витискує відпрацьовані гази у випускне вікно
Переваги
На 30–40 % менше деталей
Мала відносна вага
Компактність
Велика тяга та пружність
Можливість легкого переходу на водень
Нечутливість до гіроскопічного ефекту
Недоліки
Неповне згоряння паливо-повітряної суміші
Зменшення економності
Недостатня чистота викидів
Порівняно великі витрати мастила для змащування деталей
Необхідність додаткових заходів для усунення вібрації корпусу двигуна