Необхідно розрізняти поняття діагностики та діагностування автомобіля.

Технічна діагностика – це галузь знань, що досліджує технічний стан автомобілів, прояви технічного стану, принципи побудови та організацію використання діагностичних систем.

Технічне діагностування – процес визначення технічного стану автомобіля без його розбирання.

Об'єкт технічного діагностування — виріб і (або) його складові частини, що підлягають (піддаються) діагностуванню.

Засіб технічного діагностування — апаратура та програми, за допомогою яких здійснюється діагностування.

Система технічного діагностування — сукупність засобів, об'єкта та виконавців, необхідна для проведення діагностування за правилами, встановленими технічною документацією.

Метою технічної діагностики є підвищення надійності та ресурсу автомобілів. Як відомо, найважливішим показником надійності є відсутність відмов під час експлуатації автомобіля. Технічна діагностика завдяки ранньому виявленню дефектів і несправностей дозволяє усунути подібні відмови в процесі технічного обслуговування, що підвищує надійність і ефективність експлуатації, а також дає можливість експлуатації автомобілів за їх станом.

Завдання технічного діагностування:

• визначення (розпізнання, оцінка) технічного стану автомобіля, його вузлів, систем і агрегатів на момент діагностування;

• оцінка відповідності чи невідповідності технічного стану автомобіля та у разі невідповідності — визначення причини невідповідності: несправності, дефекту, граничного ступеню зношеності, відхилення від регулювань тощо;

• виявлення ушкоджень чи дефектів на початковій стадії їх розвитку, виявлення конкретних дефектних вузлів чи деталей, визначення і усунення причин, що викликали дефект;

• оцінка допустимості та доцільності подальшої експлуатації автомобіля з урахуванням прогнозування його технічного стану при виявленні дефекту, оптимізація режимів експлуатації, що дозволяє безпечно експлуатувати автомобіль з виявленими дефектами до моменту його ремонту;

• організація обслуговування та ремонту автомобіля за технічним станом (замість регламентного обслуговування та ремонту), забезпечення підготовки та виконання якісних ремонтів.

Технічну діагностику іноді називають безрозбірною діагностикою, тобто діагностикою, що проводиться без розбирання чи руйнування виробу (агрегата, вузла або деталі). Аналіз технічного стану проводиться в умовах експлуатації, при яких отримання інформації вкрай складне. Часто буває неможливо за наявною інформацією зробити однозначний висновок і доводиться застосовувати статистичні методи.

Види технічного діагностування

Види технічного діагностування за організацією в часі:

• Періодичне технічне діагностування — діагностування, при якому надходження інформації про технічний стан автомобіля відбувається через встановлені інтервали часу (наприклад, діагностування під час чергового технічного обслуговування).

• Безперервне технічне діагностування — діагностування, при якому надходження інформації про технічний стан автомобіля відбувається безперервно (наприклад, робота самодіагностики системи керування двигуном).

• Оперативне технічне діагностування — діагностування, при якому надходження інформації про технічний стан автомобіля відбувається із завідома заданою стратегією в процесі експлуатації автомобіля (наприклад, діагностування при виникненні симптомів несправності автомобіля).

Види технічного діагностування за методом впливу на автомобіль:

• Тестове технічне діагностування — діагностування, під час якого на автомобіль подаються тестові впливи.

• Робоче технічне діагностування — діагностування, під час якого на автомобіль подаються робочі впливи.

Методи технічної діагностики

Діагностування здійснюється або людиною безпосередньо (наприклад, зовнішнім оглядом, «на слух», оцінкою ступеня нагріву через дотик рукою та ін.), або за допомогою апаратури. Об'єкт і засоби його діагностування в сукупності утворюють систему діагностування. Взаємодіючи між собою, об'єкт і засоби реалізують деякий алгоритм діагностування. Результатом цієї взаємодії є висновок про технічний стан автомобіля — технічний діагноз.

Залежно від технічних засобів і діагностичних параметрів, які використовують при проведенні діагностування, можна навести наступний перелік методів діагностування:

• вібраційні методи діагностування;

• акустичні методи діагностування;

• теплові методи;

• специфічні методи (наприклад, за вмістом заліза в машинній оливі можна судити про ступінь зносу деталей механізму, за тиском оливи в автомобільному двигуні можна оцінити ступінь зносу вкладишів колінчастого вала і т. д.)

Вирішення діагностичної задачі (віднесення виробу до справного чи несправного) завжди пов'язане з ризиком помилки. Для прийняття обґрунтованого рішення доцільно залучати статистичні методи. Рішення задач технічної діагностики завжди пов'язане з прогнозуванням надійності на найближчий період експлуатації (до наступного технічного огляду). Тому до спеціалістів з діагностики пред'являються досить високі вимоги.

Спеціаліст з діагностики повинен:

• мати добрі професійні знання;

• знати конструкцію та роботи системи;

• мати повну документацію;

• уміти читати та застосовувати схеми;

• уміти застосовувати логічні методи для знаходження причини несправності найпростішим, найшвидшим та найефективнішим способом;

• мати необхідні прилади і обладнання та уміти ним користуватись.

Технічна діагностика вивчає алгоритми розпізнавання (визначення) несправностей. В технічній діагностиці вони частково ґрунтуються на діагностичних моделях, що встановлюють зв'язок між станом автомобіля, його вузлів, систем і агрегатів, та діагностичними параметрами. Важливою частиною проблеми розпізнавання несправностей є правила прийняття рішень (вирішувальні правила).

Логічний порядок пошуку несправності

Роздуми:

1 - Перевірити обґрунтованість скарги клієнта (ДУЖЕ ВАЖЛИВО).

2 - Зрозуміти, як “це працює” (функціональна схема, опис роботи системи).

3 - Знати, де це знаходиться (схема розташування елементів).

Виконання:

4 – Визначити і знайти несправність.

5 - Усунути несправність.

6 - Перевірити роботу пристрою, системи.

Пошук несправностей повинен відбуватися за схемою:
РОЗМІРКОВУЙ перед тим як ВИКОНАТИ
Знання принципу роботи несправного пристрою або системи
АБСОЛЮТНО НЕОБХІДНО

ЕТАПИ ДІАГНОСТУВАННЯ

1. Перевірка - чи є насправді проблема, чи Ви можете підтвердити ознаки несправності

2. Вивчення - отримайте додаткову інформацію про проблему, виконайте додаткові спостереження та дослідження

3. Оцінка - проаналізуйте отриману інформацію

4. Тестування - виконайте подальші перевірки у логічній послідовності

5. Виправлення - вирішіть проблему

6. Перевірка - перевірте, чи все тепер працюює правильно

Використання діагностичних навичок можна проілюструвати на дуже простому прикладі:

Після підключення шлангу та увімкнення крану вода не витікає. Ваші знання цієї системи говорять про те, що вода повинна виходити при включеному крані, тому що тиск з крана виштовхує воду через трубу і так далі. Саме тут ваші діагностичні навички стають необхідними. Тепер необхідні такі етапи:

1. Перевірте, чи дійсно вода не тече зі шлангу.

2. Перевірте, чи тече вода з інших кранів, і чи текла вона з цього крана, перш ніж було під'єднано шланг?

3. Подумайте, про що говорить ця інформація: наприклад, якщо відповідь - "Так", то шланг можливо "забитий" або перекручений.

4. Перевірте шланг по всій довжині на його перегин.

5. Випряміть шланг.

6. Переконайтеся, що вода зараз виходить, і що жодних інших проблем не виникло.

Безпека понад усе! Не спрямовуйте шланг на ваші очі!

Під час усунення несправності ОБОВ'ЯЗКОВО проаналізуйте причини її виникнення та усуньте першопричину.

Аналіз причин виникнення несправності:

1. Визначте проблему.

2. Зберіть дані та докази.

3. Визначте причини та першопричини.

4. Визначте коригувальні дії.

5. Здійсніть виправлення першопричини.

6. Гарантуйте ефективність (запобігання повторному виникненню).