§ 43. Утворення Римської середземноморської держави

1. Чому між Римом та Карфагеном розпочалися війни?

Обговоріть у класі! Як відбувалася і чим закінчилася Перша Пунічна війна?

Римляни не обмежилися завоюванням Апеннінського півострова, вони прагнули вийти за його межі, до Середземного моря. Насамперед вони намагалися захопити багату на хліб Сицилію, на території якої в ІІ ст. до н. е. були карфагенські володіння. Так, у районі Сицилії зіткнулися інтереси двох сильних держав – Риму та Карфагена. Це призвело до кровопролитних воєн між ними, які тривали 118 років. Ці війни дістали назву Пунічних, оскільки римляни називали карфагенян пунами.

У 264 р. до н. е. Рим і Карфаген вступили у війну за володіння островом Сицилія. Розпочалася Перша Пунічна війна. Війна йшла з перемінним успіхом. Римляни мали значну сухопутну армію, проте в них не було великого військового флоту. Карфаген, навпаки, мав перевагу на морі і невелику сухопутну армію з найманців.

За час першої Пунічної війни римляни побудували і втратили п’ять флотів. З часом вони навчилися споруджувати добротні бойові кораблі та успішно вести морські бої. У241 р. до н. е. римляни перемогли карфагенян на морі. Карфаген визнав себе переможеним і за умовами мирного договору віддав Сицилію та деякі інші острови під владу Риму, випустив усіх бранців тазобов’язався заплатити Римові 3200 талантів (близько 84 т срібла). Острів Сицилія став першою римською провінцією. Так завершилася Перша Пунічна війна.

Провінції у Стародавньому Римі – підвладні римлянам території поза Апеннінським півостровом, якими керували римські намісники. Вони вважалися власністю римського народу і сплачували Римові податки.

Карфагенська армія, яка складалася з піхоти, кінноти та бойових слонів, вирушила з Іспанії до Італії. Наприкінці вересня армія Ганнібала підійшла до Альп. Надзвичайно тяжким був гірський перехід: карфагенська армія зазнала значних втрат. Під час цього небезпечного переходу Ганнібал переніс тяжку хворобу і втратив одне око. Проте поява військ Ганнібала в Італії стала для римлян повною несподіванкою.

Захопивши Північну Італію, армія Ганнібала обминула Рим і пішла на південь Апеннінського півострова. 2 серпня 216 р. до н. е. біля містечка Канни відбулася одна з найвеличніших в історії битв. Римська армія була оточена з усіх боків і розгромлена. Втрати римлян були величезними – близько 50 тисяч воїнів.

Здавалося, загибель Римської держави була неминучою. Проте після страшної поразки римський народ проявив високу мужність і патріотизм. До війська було призвано усіх громадян. На державні кошти викупили та озброїли вісім тисяч молодих рабів. Крім того, Середня Італія залишилась вірною Римові, що дало змогу римському сенату швидко відновити армію. Незабаром римські збройні сили налічували 25 легіонів.

Після битви при Каннах на бік карфагенян перейшли міста півдня Італії та Сицилії. Ганнібал запропонував розпочати переговори про мир, але римський сенат відмовився. Війна набувала затяжного характеру. Римляни уникали рішучих боїв з Ганнібалом, спрямовуючи усі сили на облогу тих міст, які перейшли на бік карфагенян. Війську Ганнібала було важко захищати своїх союзників в Італії. Основна проблема полягала в поповненні військ: нові союзники неохоче давали йому людей. Тому карфагенський полководець покладав надії на допомогу з Африки та Іспанії.

Молодий римський полководець Публій Корнелій Сципіон склав план витіснення Ганнібала з Італії. З військом він прибув до Іспанії, звідки карфагеняни одержували всі свої підкріплення. Після кількох років війни Сципіону вдалося переманити більшість союзників Карфагена на свій бік. Крім того, римське військо висадилося неподалік Карфагена. Уряд Карфагена наказав Ганнібалу негайно повертатися, щоб боронити місто.

Весною 202 р. до н. е. біля міста Зами (розташоване на південь від Карфагена) римський полководець Сципіон завдав нищівної поразки Ганнібалу. Самому карфагенському полководцю пощастило втекти до Сирії.

У 201 р. до н. е. було підписано мир між Римом і Карфагеном. За його умовами Карфаген втрачав усі свої володіння за межами Африки, передавав Риму всіх бойових слонів та флот (окрім 10 кораблів) і зобов’язувався впродовж 50 років виплачувати переможцям величезні кошти. Ці умови остаточно підірвали військову могутність Карфагена.

У ІІ ст. до н. е. римляни воювали не лише з Карфагеном. Вони встановили контроль над Балканським півостровом, перетворивши Македонію та Грецію у свої провінції.

Римляни боялися відродження Карфагена, появи нового Ганнібала і повторення страхіть Другої Пунічної війни. Письменник і сенатор Марк Порцій Катон, відвідавши Карфаген і переконавшись у його добробуті, запропонував зруйнувати це місто. Кожен свій виступ у сенаті він завершував фразою: «А втім, я вважаю –Карфаген має бути зруйнований».

Тож 149 р. до н. е. Рим оголосив Карфагену війну. Римське військо висадилося в Африці й обложило Карфаген. Почалася Третя Пунічна війна. Сили були нерівні, це нагадувало знищення слабшого суперника сильнішим.

Упродовж двох років тривала облога Карфагена римлянами. Вдень і вночі жителі міста виготовляли зброю, будували катапульти й балісти, лагодили стіни, жінки обрізали своє волосся і плели з нього мотузки для метальних машин. Лише навесні 146 р. до н. е., коли в місті почалися голод і хвороби, римляни вдалися до штурму Карфагена. На одній ділянці стіни, яку обороняв загін, що знемагав від голоду, римлянам вдалося проникнути в місто.

Шість діб точився жорстокий бій на вузьких вулицях міста. Карфагеняни відчайдушно обороняли кожен будинок. На сьомий день римляни підійшли до карфагенського акрополя – Бірси, де укривалося близько 50 тисяч жителів – головним чином жінки, діти, старики. Римський полководець у разі здачі обіцяв помилувати їх. І обложені жителі здалися. Тільки кілька сотень чоловік, переважно римські перебіжчики, не побажали здатися. Вони підпалили храм і майже всі загинули у вогні. Карфагеняни, що здалися, були продані в рабство, а місто віддано на пограбування воїнам і вщент зруйноване.