Захопивши Північну Італію, армія Ганнібала обминула Рим і пішла на південь Апеннінського півострова. 2 серпня 216 р. до н. е., біля містечка Канни, відбулася одна з найвеличніших в історії битв. У римлян було 80 тисяч піхотинців і понад шість тисяч кінноти, у карфагенян разом із галлами – понад 40 тисяч піхоти і близько 10 тисяч кінноти.

Ганнібал розташував свою армію у формі півмісяця, опуклою частиною до римлян. У центрі стояли слабші загони його війська – піші воїни, союзники Ганнібала (галли та вихідці з Іспанії), а на флангах – його відбірні загони. Бій почався так, як передбачав Ганнібал. На початку битви римляни сильним ударом зім’яли карфагенський центр, який почав відступати. Опукла лінія фронту карфагенян перетворилася у ввігнуту. Тоді Ганнібал кинув на фланги свою кінноту. Вона зламала опір римської кінноти і зайшла в тил ворожій піхоті. Римська армія була оточена з усіх боків і розгромлена. Втрати римлян були величезними – близько 50 тисяч воїнів.

Звістка про поразку вразила римлян, населення міста оплакувало полеглих батьків, чоловіків, синів, братів. Здавалося, загибель Римської держави була неминучою. Проте Ганнібал не пішов на Рим. Дехто вважає, якби карфагенський полководець негайно вирушив на Рим, то римська історія закінчилася б битвою при Каннах. Один із друзів Ганнібала сказав йому: «Перемагати вмієш, а скористатися перемогою – ні». Втім, і тут Ганнібал був правий, бо навіть після Канн у нього не вистачало сил, аби взяти Рим.

Для допитливих. Після страшної поразки при Каннах римський народ проявив високу мужність і патріотизм. До війська було призвано усіх громадян – від 17 років і навіть молодших. На державні кошти викупили та озброїли 8 тис. молодих рабів. Нестача зброї примусила скористатися старими трофеями. Середня Італія залишилась вірною Римові, що дало змогу римському сенату швидко відновити армію. Незабаром римські збройні сили налічували 25 легіонів.