«Книга мертвих» (єг. Ер ну перет ем херу) — збірник єгипетських гімнів і релігійних текстів, який вміщували до гробниці з метою допомогти померлому здолати всі небезпеки потойбічного світу й отримати умиротворення і благополуччя вічного життя. Будь-який благочестивий єгиптянин, чи то фараон, чи бідний селянин; жрець, чи слуга другорядного начальника — жили, постійно звертаючись до вчення Книги мертвих. Єгиптян ховали згідно з вказівками цих священних текстів, їхня надія на вічне життя після смерті ґрунтувалась на дієвості її гімнів, молитов і заклинань.

Як вважали давні єгиптяни, на суді покійний звертається до Озіріса, а потім до кожного з 42 богів, виправдовуючись в смертному гріху, яким той чи інший бог відав. В наведеному нижче уривку з "книги мертвих" міститься текст виправдувальною промови.

Визначте, які людські якості цінувались у Стародавньому Єгипті? Які вчинки давні єгиптяни вважали гріхом?

Привіт тобі, великий бог, Владика Двох Істин!

Я прийшов, щоб побачити твою красу!

Я знаю тебе, я знаю імена сорока двох богів, що перебувають тут, на Великому Дворі Двох Істин, вони чекають лиходіїв і п'ють їх кров в день, як постануть лиходії на суд Уннефера. Ось, я знаю вас Владики справедливості! До вас приходжу зі справедливістю, заради вас відкинув несправедливість.

Я не здійснював несправедливості проти людей.

Я не кривдив близьких.

Я не говорив неправди в Місці Істини.

Я не грабував бідних.

Я не робив нічого супроти волі богів.

Я не підбурював слугу проти господаря.

Я не отруював.

Я не вбивав.

Я не наказував убивати.

Я не грабував могил.

Я не мучив удів.

Я не зробив нікому зла.

Я не привласнював дари, які приносили в храм, не полював на священних тварин.

Я не маю гріха, я не маю гріха, я не маю гріха, я не маю гріха, моя безгрішність — це безгрішність Величного Фенікса (Бену), що у Гераклеополі.

Мені не нашкодять у Великому Будинку Двох Істин, бо я знаю імена богів, що перебувають поряд з тобою.

Вважалося, що померлий після смерті потрапляє в загробний суд - Великий Двір Двох Істин, де головує «великий бог» Уннефер (одне з імен Озіріса), суд повинен розглянути вчинки людини на землі і вирішити подальшу долю померлого в потойбічному світі. В наведеному уривку «чистота» померлого ототожнюється з чистотою великого фенікса в Гераклеополі, інакше, з чистотою самого Озіріса.