§ 9. Виникнення найдавніших держав Стародавнього Сходу

Мабуть, вам, друзі, вже відомо слово «держава». А чи знаєте, коли і як виникли найдавніші у світі держави? Тож помандруємо разом Стародавнім Сходом, щоб знайти відповідь на це запитання.

Стародавній Схід – це умовна назва. Давні греки та римляни називали Сходом країни, розташовані на схід від їхньої батьківщини. Ця назва прижилася в історичній науці. Стародавній Схід охоплював величезну територію, яка включала Північно-Східну Африку, Передню Азію, Середню Азію, Індію і Китай. Хронологічні межі періоду – від появи перших держав (кінець ІV тис. до н. е.) до середини І тис. н. е.

Давайте розглянемо карту «Найдавніші держави та цивілізації Стародавнього Сходу». Де розташований Стародавній Схід відносно території України? Припустіть, який там був клімат. Покажіть місця виникнення найдавніших держав. Яку особливість ви помітили?

1. Як і коли виникли перші держави Стародавнього Сходу?

Обговоріть у класі! На основі прочитаного тексту та аналізу карти зробіть власне припущення, чому перші держави виникали біля великих річок.

У далекій давнині життя людей величезною мірою залежало від природних умов. Перші держави виникали там, де основним заняттям ставало землеробство, яке спонукало населення до осілості. На крайній півночі планети клімат був суворим і несприятливим до вирощування рослин. В умовах тропічного клімату не потрібно було докладати великих зусиль для пошуку їжі, тому в землеробстві не було великої потреби. Недарма й нині в цих районах деякі племена живуть в умовах первісності.

Для виникнення землеробства потрібні були певні умови. У країнах Стародавнього Сходу природні умови сприяли ранньому розвитку землеробства і скотарства. Особливо успішно люди займались землеробством поблизу великих річок, де м’який клімат і родючий ґрунт, природні добрива (річковий намул) давали змогу людям збирати щедрі врожаї.

Та нерідко великі повені або занадто посушливе літо зводили працю людей нанівець, і тоді населенню загрожували голод і смерть. Отож, щоб регулювати річки, люди почали будувати дамби, греблі, канали, тобто створювали систему штучного зрошення. Такі роботи вимагали зусиль великої кількості людей. Окрім того, у долинах великих річок було обмаль будівельних матеріалів – дерева, металевих руд, каменю. Усе це потрібно було купувати у жителів інших країн, тобто йдеться про зовнішню торгівлю.

Дуже часто за сировину доводилося вести війни, а це передбачало утримання великого війська, організацію оборони кордонів чи військових походів. Тому деякі племена почали об’єднуватися в потужні племінні союзи.

Великі колективи не можуть здійснювати спільні розумові операції з управління, відтак змушені доручати їх певним особам. Поступово управління ставало професійною справою – вожді перетворювались на правителів. Все це привело до виникнення держави – особливої організації суспільства для підтримання внутрішнього порядку та оборони від зовнішніх ворогів. Перші держави Стародавнього Сходу з’явилися на межі IV–III тис. до н. е.

Зверніть увагу, що слова «держава» та «країна» відрізняються за змістом. Країна – це місцевість, частина поверхні земної кулі. Країна може бути «маленькою» і «великою», «рівнинною» і «гористою» тощо. Держава завжди пов’язана зі словом «влада».

2. Які особливості держав Стародавнього Сходу?

Працюємо в парі! Випишіть у зошит та поясніть нові поняття, що зустрілися в тексті.

Отже, як ми раніше зазначали, держава пов’язана зі словом влада. Всіма державними справами потрібно було керувати. На чолі держав Стародавнього Сходу зазвичай стояв правитель – цар, фараон. Його вже не вибирали, як племінних вождів і старійшин. Влада правителя була спадковою: він одержував її у спадок від свого батька, а потім передавав синові чи іншому родичу. Правитель розпоряджався всією землею в державі. Його влада часто обожнювалась, він вважався ставлеником богів. Держава, у якій верховну (необмежену) владу зосереджено в руках однієї людини, називається монархією, а її правитель – монархом.

Кожна держава мала визначену територію, де проживало її населення, будувались міста з міцними мурами. Для оборони держави та завоювання нових територій на службі у правителя було військо. У головному місті держави – столиці – розташовано палац правителя і державну скарбницю. Для ведення державних справ (обліку багатств у скарбниці, запису наказів правителя тощо) була необхідна писемність. У державі встановлювались закони – правила, які обов’язково мали виконуватись усім населенням, усіма царськими підданими. (Зверніть увагу, що у первісних людей законів не було, старійшини судили за звичаями, які передавалися усно від старших до молодших). Закони стояли на сторожі наявного в державі порядку. Їх записували на каменях, папірусі, глиняних табличках тощо.

Отже, державою називають країну, що має єдину систему влади, єдині закони, армію, скарбницю, податки, певну територію та кордони.

Обговоріть у класі! Поміркуйте, чим відрізнялися цар і племінний вождь. Чому старійшини та вожді племен управляли без застосування сили, а на службі у правителів держав були військо, стражники, судді? Чи могла держава існувати без законів?

Найдавніші держави виникли в долинах річок Тигр, Євфрат, Ніл, Інд і Хуанхе. З виникненням держав період первісності в окремих районах Стародавнього Сходу завершився. На зміну йому прийшов період, який вчені називають цивілізацією.

Держава – це особлива організація суспільства для підтримання внутрішнього порядку та оборони від зовнішніх ворогів. Державою називають країну, що має єдину систему влади, єдині закони, армію, скарбницю, податки, визначені територію та кордони.

3. Що означає слово «цивілізація»? Латинською мовою «цивіліс» означає «громадянський», «державний». Цивілізація – це вищий ступінь розвитку людського суспільства, ніж первісність.

Показниками переходу від первісності до цивілізації є: виникнення держави, писемності, розвиток міст, монументальних споруд (великих храмів, будівель, скульптур), культури, наукових знань, нових форм релігійного життя. Держава формується зазвичай раніше самої цивілізації. Саме держава створює умови для господарського й культурного розвитку суспільства та переходу до цивілізації.

Визначень поняття «цивілізація» є багато. У загальних рисах, цивілізація – це об’єднання людей, які поєднані між собою спільними духовними цінностями та ідеалами, мають спільні риси в суспільному житті, організації влади, культурі, господарстві та відчуття належності до цієї спільноти.

Цивілізації різних народів стародавнього світу мали свої відмінності в культурі, побуті, звичаях, релігії, організації суспільного життя та ін. Це зумовлено як різними природними умовами, у яких формувалась та чи інша цивілізація, так і іншими чинниками, що діяли на кожну з них. Тому зазвичай учені говорять не про одну цивілізацію, а про давні цивілізації Єгипту, Дворіччя, Індії, Китаю і т. д. Проте давні цивілізації мали й багато спільного.

Уже в глибоку давнину, не дивлячись на величезні відстані та відмінності в розвитку, цивілізації, племена та народи перебували в тісних контактах, переймаючи досягнення культури, наукові знання, способи виробництва тощо.

4. Які загальні риси були притаманні цивілізаціям Стародавнього Сходу?

Наступного уроку ми переходимо до вивчення історії цивілізацій Стародавнього Сходу. Тож спочатку з’ясуємо особливості їх розвитку.

Вплив природного середовища на заняття людей. Природні умови мали величезний вплив на суспільство, сприяли переважному розвитку того чи іншого виду господарства. Недостатня зрошуваність плоскогір’їв і степових районів перешкоджала розвиткові землеробства і сприяла переважно скотарству (Іранське плоскогір’я та гірські плато Малої Азії). У долинах і на берегах великих річок (Ніл, Тигр, Євфрат, Інд, Ганг, Хуанхе, Янцзи) умови сприяли ранньому виникненню зрошувального землеробства. Гірські країни були багаті на ліс і корисні копалини, зокрема на залізну руду (Мала Азія, Закавказзя). У них процвітали ремесла, особливо з обробки металу. У країнах, прилеглих до моря (Фінікія, Сирія), уже в давні часи розвинулась торгівля, зокрема морська.

Спорудження зрошувальних систем та догляд за ними вимагали зусиль великих колективів. Тому людина Стародавнього Сходу була залежна не лише від природних умов, а й від колективу, його рішень і дій. Вигнання з колективу (общини) було жорстоким покаранням, позаяк означало втрату джерел існування і навіть смерть.

У багатьох країнах Стародавнього Сходу влада правителя була величезною і він часто одноосібно керував державою. Його часто обожнювали і вважали нащадком богів, його влада була спадковою. Однак існували держави, у яких влада правителя мала деякі обмеження або належала знаті та заможним людям (наприклад, Індія, Фінікія).

Одним із головних досягнень народів Стародавнього Сходу було виникнення писемності. З появою писемності, як зазначають історики, завершуються доісторичні часи (передісторія).

Пригадайте з курсу «Вступ до історії», який ви вивчали в 5 класі, як виникла писемність. Які форми письма існували в давні часи? Яке значення писемності в організації суспільного життя?

Виникнення писемності як своєрідного засобу спілкування має величезне значення для розвитку людства. Писемність допомогла подолати простір і час. Завдяки їй люди можуть передавати інформацію на великі відстані в просторі. Писемні джерела зберігають людський досвід, передаючи його з покоління в покоління. Таким чином, через писемність людство спирається на досвід попередніх поколінь, використовуючи та примножуючи його.

Також писемність відіграла об’єднавчу роль у суспільстві і є необхідною умовою існування держави. Завдяки писемності люди могли записувати й поширювати по всій державі укази, закони та інші важливі документи, повідомлення, вести діловодство, облік майна й виконаних робіт тощо. Це давало змогу оптимально організувати управління державою, суспільне життя, виробництво, торгівлю, розвивати науку.

Історія цивілізації Стародавнього Сходу сповнена неперервними війнами за панування в тому чи іншому регіоні, за сировину тощо. Завоювання були одним із джерел поповнення державної скарбниці та збагачення правителя і його найближчого оточення, родичів. У результаті успішних військових походів до країни надходила велика кількість сировини, худоби, золота, різноманітної данини і полонених. Усе це спонукало до розвитку ремесел, хліборобства, скотарства.

Втім, не війни, а праця стародавніх умілих майстрів, архітекторів, митців, науковців залишала нам величезну спадщину. Кожна цивілізація Стародавнього Сходу створила самобутню культуру й значною мірою передала свої надбання наступним поколінням. За словами історика, «стародавні цивілізації – не згаслі світи, а частина сучасної культури». Стародавній світ дав людству унікальні пам’ятки архітектури й скульптури, живопису та літератури. Між іншим, ми щоденно користуємося винаходами й досягненнями стародавніх народів – це абетка, колесо, календар, компас, папір тощо. Тож до подорожі країнами Стародавнього Сходу!

ПЕРЕВІРТЕ ЗАСВОЄНЕ НА УРОЦІ

ЗНАЮ: 1. Що називається Стародавнім Сходом? Які його хронологічні межі?

РОЗУМІЮ

1. Як ви розумієте значення поняття «держава»?

2. Які ознаки держави ви знаєте? Чим держава відрізняється від союзу племен?

3. Що означає поняття «цивілізація»? Які загальні риси притаманні цивілізаціям Стародавнього Сходу?

ВМІЮ

1. Назвіть і покажіть на карті річки, у долинах яких у найдавніші часи розвинулося землеробство. Що сприяло цьому?

2. Учені вважають, що вплив природного середовища не лише на заняття людей, а й на організацію суспільства в давнину був величезним. Підтвердіть фактами, або спростуйте цю думку.

ВИСЛОВЛЮЮ ДУМКУ

1. Поміркуйте, що спричинило перехід людства від первісності до цивілізації.

2. Висловіть судження, про що б ви хотіли дізнатися з історії давніх цивілізацій.

3. Як ви вважаєте, які зміни відбулись у житті людей з переходом від первісності до цивілізації?

ЗВ’ЯЗОК ІЗ СУЧАСНІСТЮ: Висловіть думку, чому у людей виникла необхідність у державі. Яку роль відіграє держава в житті сучасної людини? Які потреби людина задовольняє через державу?