З біографії Александра Македонського

Завдання 1.      Ознайомтеся з уривком  з твору Плутарха «Порівняльні життєписи». Які були риси характеру юного Александра? Які були його мрії? Свої думки ілюструйте словами документа. 

Плутарх «Порівняльні життєписи»

«Ще хлопчиком Александр виявляв велику стриманість: хоч і мав він запальну й непогамовну вдачу… Честолюбністю Александра пояснюється те, що мислив він не на свій вік поважно і благородно. Не ганявся він за будь-якою славою й не шукав її абиде … 

… кожного разу, коли приходило повідомлення про те, що Філіпп завоював якесь відоме місто або здобув велику перемогу, Александр слухав це без радості, а перед своїми ровесниками навіть нарікав: «Хлопці, мій батько встигне все захопити, так що не залишить мені з вами ніякої змоги здійснити великий і блискучий подвиг». Він мріяв не про втіхи й багатство, а про доблесть і славу і вважав, що чим більше одержить від батька в спадщину, тим менше залишиться зробити йому самому. Переконаний, що з ростом македонської могутності стає все менше для нього можливостей проявити себе великими діяннями, він хотів успадкувати царство, сповнене не багатства, розкошів і втіх, а битв, війн і змагань за славу.

Завдання 2.       Які риси характеру проявив Александр у випадку з Букефалом? Свої думки ілюструйте словами документа. 

Плутарх «Порівняльні життєписи»

Одного разу якийсь фессалієць Філонік привів Філіппу коня Букефала…, але він виявився неприборканим і взагалі непридатним для їзди. Він не дозволяв нікому сісти на себе верхи, не слухав голосу нікого з оточення Філіппа й перед усіма ставав дибки. Розгніваний Філіпп звелів забрати Букефала як коня дикого й необ'їждженого. 

Тоді присутній там Александр сказав: «Якого чудового коня втрачають ці люди, котрі через свою безпорадність і боягузтво не можуть його приборкати!» На це Філіпп… озвався: «Ти докоряєш старшим, начебто більше тямиш у верховій їзді і краще вмієш обходитися з конем».

- «З цим принаймні я впораюсь краще, ніж будь-хто інший»,- відповів Александр. …Усі заливалися сміхом, потім батько з сином побились об заклад на гроші, рівні ціні коня. 

Александр миттю підбіг до коня, схопив його за вуздечку й повернув мордою до сонця. Він, очевидно, помітив, що кінь полошився, бачачи перед собою свою власну тінь, яка лягала на землю й хиталася. Деякий час Александр біг поряд з конем і гладив його рукою, а коли побачив, що той перестав боятися й дихає на повні груди, спокійно скинув із себе плащ, скочив на коня і впевнено сів. Спочатку злегка натягнув повід і без ударів і крику стримував ще хвильку на місці. Помітивши, що кінь заспокоївся і рветься бігти, Александр попустив віжжи й помчав уперед, заохочуючи його голосом і ударами ніг. 

Всі присутні…привітали його радісними вигуками, а Філіпп, кажуть, розплакався від радості. Коли Александр зістрибнув з коня, батько поцілував його в голову і сказав: «Сину мій, шукай царства, що більше підходить тобі, Македонія для тебе замала».