§ 46. Захоплення Цезарем влади в Римі

Пригадайте! Якою була обстановка в Римі наприкінці ІІ – в першій половині І ст. до н. е.? Які політичні сили боролися між собою? Кому належала реальна влада в державі?

Після повстання Спартака в Римі розпочалися нові громадянські чвари. Бійки в народних зборах, криваві сутички на вулицях і дорогах стали звичним явищем римського життя.

Водночас успішні завойовницькі війни і перетворення армії в найману посилили владу полководців. Римські воїни корилися тільки своєму воєначальникові. Сталося так, що вирішальне слово в боротьбі за владу сказали не народні збори чи сенат, а саме полководці.

Найвпливовішими державними діячами та полководцями в той час були Гней Помпей, Юлій Цезар і Марк Красс. Кожен з них прагнув влади і слави.

Спочатку Цезар, Помпей і Красс ворогували між собою, але з часом примирились і домовилися діяти спільно, допомагаючи один одному. У 60 р. до н. е. було укладено угоду між трьома видатними діячами – тріумвірат. Тепер вони стали наймогутнішими в країні людьми. Помпей мав військову славу, і за нього стояли розпущені ним солдати (ветерани). Юлій Цезар мав великий авторитет серед плебеїв і в народних зборах. Красс представляв багатих римських громадян.

Особливих повноважень тріумвіри не мали, але завдяки своєму впливу й авторитету проводили будь-які закони та постанови. Сенат був безсилий боротися з тріумвіратом. Ніхто в Римі, навіть народні збори, не міг заперечити їм. Поет Марк Теренцій Варрон написав сатиру проти тріумвірів під назвою «Триголове страховисько».

Кожен з тріумвірів (учасників тріумвірату) використав цю угоду для того, щоб провести вигідні для себе закони і посісти найважливіші військові посади. Помпей став командувати військом, яке стояло в Іспанії. Крассу доручили воювати на сході з Парфією (назва Персії після захоплення влади царями з племені парфян). Цезаря поставили намісником у Галлії, щоправда, її треба було ще завоювати.

Галли, крім долини річки По, населяли територію сучасних Франції та Бельгії, на сході – до річки Рейн. Римлянам належала лише південна частина Галлії. Її називали «Галлія, одягнена в тогу». Більша частина Галлії залишалася вільною, і римляни називали її «кошлатою Галлією».

Галли складалися з багатьох племен, які ворогували між собою. Цим скористався Цезар, який проводив політику «розділяй і владарюй».

Підкорити Галлію Цезарю вдалося ціною великих зусиль. Численні войовничі галльські племена чинили запеклий опір римлянам. Неодноразово доля Цезаря та його армії трималася на волосинці. Тільки талант Цезаря як полководця і римська військова техніка допомогали йому вийти переможцем у цій війні.

Перемога дала римлянам величезну здобич – безліч худоби, дорогоцінні метали, сотні тисяч рабів, а Цезарю – можливість збільшити плату воїнам. Він обіцяв також виділити їм землю. Від його імені в Римі влаштовувались видовища та роздавали хліб бідноті. Завоювання Галлії Цезар описав у своїх «Записках про Галльську війну».

У 53 р. до н. е. велика армія римлян на чолі з Крассом, який почав війну з Парфією, зазнала тяжкої поразки. Сам полководець був убитий під час переговорів з парфянами. Таким чином, тріумвірат розпався внаслідок загибелі одного з тріумвірів.

Сенат наділив Помпея надзвичайними повноваженнями і водночас скасував повноваження Цезаря в Галлії та зобов’язав його розпустити військо. Цезар відмовився виконати це рішення. На чолі одного зі своїх легіонів він підійшов до річки Рубікон, яка розділяла Північну і Середню Італію. Цезар довго вагався. Адже перейти Рубікон – означало вчинити заколот проти Республіки. Нарешті він наважився і 10 січня 49 р. до н. е. лише з одним легіоном перейшов річку, сказавши знамениті слова: «Жереб кинуто!». Так почалася друга громадянська війна.

Підкоривши провінції, Цезар повернувся до Італії. Громадянська війна закінчилася. Цезар здобув величезну владу: як народний трибун, консул, цензор, претор, а згодом став і верховним понтифіком. У 44 р. до н. е. його призначили довічним диктатором, а почесне звання імператор (латинською – повелитель) стало його почесним титулом. Народні збори хоч і скликалися час від часу, проте вже втратили реальну силу. На відміну від Сулли, Цезар не вдався до терору, а проголосив безкровний громадянський мир.

Проти Цезаря виникла змова, у якій брали участь як його вороги, так і колишні прибічники диктатора. Вони поширювали чутки, що він домагається проголошення себе царем. 15 березня 44 р. до н. е. Цезар прибув на засідання сенату. Коли він зайняв своє місце, змовники оточили його, ніби віддаючи почесті. За умовним сигналом вони зненацька кинулись на нього з кинджалами, які ховали під сенаторськими тогами. Розповідають, що спочатку Цезар спробував захищатися, але побачивши серед змовників Брута[1], зі словами: «І ти, Бруте?!» – закрив обличчя краєм одягу і впав мертвий перед статуєю Помпея.

Так на 55-му році скінчилося життя цієї видатної людини. Проте змовники не спромоглися відновити Республіку. У Римі знову почалася боротьба за владу.

[1]Для допитливих. Брут був палким захисником Республіки і свободи. Він вважав себе нащадком того Брута, який вигнав з Риму останнього царя Тарквінія Гордого. Цезар у молодості кохав його матір і ставився до нього як до сина (побутує думка, що Брут був сином Цезаря).

ПЕРЕВІРТЕ ЗАСВОЄНЕ НА УРОЦІ

ЗНАЮ: 1. Вкажіть дати таких подій: укладено Перший тріумвірат, друга громадянська війна, диктатура Цезаря.

2. Хто входив до складу Першого тріумвірату?

РОЗУМІЮ

1. Які зміни в римському війську сприяли захопленню Цезарем влади в Римі?

2. Чому і як розпочалася друга громадянська війна? У яких землях велись військові дії?

ВМІЮ

1. Підготуйте розповідь про диктатуру Цезаря. Чим вона відрізнялася від диктатури Сулли?

2. Складіть порівняльну характеристику Цезаря та Александра Македонського. Що в їх житті та діяльності було схожого, а що – ні?

ВИСЛОВЛЮЮ ДУМКУ

1. Перейти Рубікон – означало вчинити заколот проти Республіки. Чи схвалюєте ви цей вчинок Цезаря?

2. Хто, на вашу думку, винен у розпалюванні другої громадянської війни?

ЗВ’ЯЗОК ІЗ СУЧАСНІСТЮ: Які ви знаєте мистецькі твори (картини, скульптури, фільми, книги тощо) присвячені життю та діяльності ГаяЮлія Цезаря? Чим можна пояснити таку увагу до його особистості?