§ 52. Падіння Західної Римської імперії

У ІІІ–ІV ст. натиск варварів на кордони Римської імперії посилюється. Варварські племена об’єднувались у союзи та обирали собі вождів. У Північному Причорномор’ї створили свою державу готи.

У 70-х роках ІV ст. на північних берегах Чорного моря з’явилися кочові племена гунів, які прийшли у Європу з Центральної Азії. Рухалися вони на захід величезною ордою верхи на конях та повозках. По дорозі підкорювали інші племена, утворюючи потужне об’єднання кочових племен. Під їх натиском деякі європейські племена мусили переселятися на інші території. Історики називають цей рух племен Великим переселенням народів.

Гуни – давні тюркомовні кочові племена, які в III ст. до н. е. утворили велике об’єднання на території північного Китаю.

Велике переселення народів – рух племен і народів Європи у IV–VII ст. у різних напрямках, що розпочався із вторгнення племен гунів у північну частину Римської імперії в 375 році, що призвело до знищення держави остготів. Серед основних причин переселення племен дослідники називають зміну клімату, збільшення населення і нестачу земель. Не в останню чергу рух племен могло спонукати прагнення до війни та пригод.

Гуни розгромили державу східних готів (остготів) та Боспорське царство. Західні готи (вестготи), що жили в районі нижнього Дунаю, не бажали підкорятися гунам. У 375 р. вони звернулися до імператора Валента з проханням дозволити їм перейти Дунай і оселитися на території імперії. Відтак обіцяли служити в римському війську.

Валент дав згоду, і племена вестготів перейшли Дунай. Римський імператор пообіцяв їм допомогу продовольством. Проте римські командири та чиновники розікрали його і вестготи зазнали страшного голоду. Доведені до відчаю, вони повстали. У 378 р. поблизу Андріанополя вестготи вщент розгромили римське військо, Загинув в цьому бою і римський імператор. Утім, оволодіти укріпленою столицею імперії – Константинополем – повсталим так і не вдалося.

Го́ти – племена східних германців епохи Великого переселення народів. У кінці IV століття (під час Великого переселення народів) розділилися на вестготів (західних готів) і остготів (східних). Межею між ними в IV ст. був Дніпро; остготи жили в степах між Дніпром і Доном.

Новим імператором став Феодосій. Він відтіснив вестготів від Константинополя і пішов на деякі поступки: надав їм землю та звільнив від податків. У 395 р. перед своєю смертю він розділив Імперію між двома синами. Утворилися Східна та Західна імперії.

Східна частина називалася Візантією. До її складу входили Балканський півострів, Єгипет та римські володіння в Азії. Столицею Візантії був Константинополь. Під владою Західної імперії залишились Італія та західні провінції в Європі й Африці.

Розвиток на Заході та Сході пішов різними шляхами. УСхідній Римській імперії центральна влада імператора зберегла своє значення. На цій території жили народи з високою культурою та розвинутим господарством. Ці провінції завжди славилися своїм багатством. Великого поширення тут набули грецька мова та традиції еллінізму.

По-іншому розвивалася Західна Римська імперія. Тут влада імператора була слабшою, на її території почали виникати нові держави. На місцях владу імператора підміняли великі землевласники. Чимало землі належало християнській церкві, яка фактично стала незалежною від центральної влади. Державною мовою була латинська.

Поділ Римської імперії ще більше послабив сили обох держав. Особливо тяжке становище було в Західній імперії: міста занепадали, селяни розорювались, на дорогах розбійницькі ватаги грабували купців та населення, часто виникали повстання. Між правителями Західної та Східної Римської імперій не було згоди.

Чварами між імператорами та ослабленням імперії скористалися вестготи. Вони знову повстали. Очолив повсталих один з готських племінних вождів Аларіх. Майже не зустрічаючи опору, вони захопили Грецію та Македонію. Правитель Східної імперії змушений був укласти з вестготами мир, віддавши їм східні дунайські провінції.

Після цього військо Аларіха вирушило в Італію. Імператор Західної імперії викликав для захисту Італії легіони з Галлії, Британії та Іспанії. Проте обороняти Апеннінський півострів від варварів вдалося лише декілька років. Двічі Аларіх зі своїм військом підступав до стін Рима, вимагаючи великого викупу. Імператор Західної Римської імперії відсиджувався в цей час на півночі Італії, у неприступній фортеці Равенні.

У 410 р.Аларіх утретє обложив Рим. «Вічне місто» вважалося неприступним і було надійно захищене міцними фортечними мурами. Але раби вночі відкрили міські ворота, і вестготи вдерлися в Рим.

Розграбувавши Рим, вестготи рушили на південь Італії. Проте несподівано Аларіх помер. Одноплеменці влаштували йому пишний похорон. Тисячі полонених відвели з русла річку та вирили на її дні могилу. Тіло Аларіха опустили туди разом з величезними багатствами. Потім воду повернули в русло, а землекопів убили, щоб ті не виказали місце поховання. Після цього вестготи відійшли в Галлію. Проте знесилена імперія не могла вже стримувати натиск варварів.

4. Якими були наслідки вторгнення гунів? Найстрашнішими ворогами Риму тепер були гуни, які об’єднали навколо себе багато племен. Вони створили свою державу, яка простягалася від Дунаю до Волги. Римські імператори змушені були платити гунам данину в обмін на перемир’я. У 435 р. державу гунів очолив вождь Аттіла, який значно збільшив суму данини. Він здійснював набіги на Східну Римську імперію, проте її імператору вдалося їх відбити.

Перемога над гунами не змогла врятувати Західну Римську імперію. На її території виникали варварські королівства, які не підпорядковувались імператорові. Ще на початку V ст. германські племена вандалів, перейшовши річку Рейн, завоювали Галлію та проникли в Іспанію. Звідти на кораблях через Гібралтарську протоку вони переправились у Північну Африку, де утворили своє королівство.