1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЮНОГО ЦЕЗАРЯ

Прочитайте уривки з твору Плутарха. Про які риси характеру юного Цезаря можна довідатися з них? Які особисті риси Цезаря вам подобаються, а які ні? Висловіть своє ставлення до особистості Цезаря.

«Цезар незабаром подався до моря й відплив у Віфінію до царя Нікомеда. Трохи побувши в царя, він відплив звідти і по дорозі біля острова Фарманусси потрапив у полон до піратів, які вже тоді, маючи у своєму розпорядженні чималий флот і незліченну кількість човнів, панували на морі.

Пірати вимагали в Цезаря двадцять талантів викупу. На це він, розсміявшись, сказав, що вони не знають, кого спіймали, і сам обіцяв їм виплатити п'ятдесят талантів. Потім порозсилав своїх людей до різних міст з метою дістати гроші, а сам з одним другом і двома слугами залишився серед цих лютих кілікійців. На їх лютість Цезар не зважав і навіть кожного разу, ідучи відпочивати, посилав до них слугу з наказом, щоб вони не галасували. Всі тридцять вісім днів, проведені в піратів, Цезар поводився так, немовби вони були його особистою охороною, а не в'язничною сторожею... , та ще й жартома погрожував їм, що накаже їх повісити. Вони сміялися з цього, вбачаючи в його зухвалій мові лише простодушність і жартівливість.

Та як тільки Цезарю доставили з Мілета гроші на викуп, і він опинився на волі, то спорядив кораблі й виплив з мілетського порту в море проти піратів. Скориставшись тим, що вони ще стояли на якорі біля згаданого острова, він напав на них і більшість захопив у полон. Забране в них майно він узяв собі як здобич, а ... сам наказав вивести піратів з в'язниці і всіх до одного розіп'ясти, як не раз їм на острові передрікав, а їм здавалося, що він собі тільки жартує.

«Розповідають, що коли Цезар перевалив через Альпи і їхав через якесь нужденне містечко з малочисельним населенням, друзі, сміючись, жартома запитали: «Невже й тут мають місце змагання за посади, суперництво за перше місце і свари серед знаті?» На це Цезар цілком поважно відповів: «Щодо мене, то я волів би бути тут першим, ніж у Римі другим».

2. ОСОБИСТІСТЬ ЦЕЗАРЯ ЯК ПОЛКОВОДЦЯ

Прочитайте уривок з твору Плутарха. Як Цезар вів себе серед своїх воїнів? За що він користувався пошаною простих воїнів? Висловіть своє ставлення до особистості Цезаря як полководця.

«Оцей бойовий дух і славолюбство Цезар сам виховав і підтримував насамперед тим, що щедро роздавав нагороди й почесті, даючи цим зрозуміти, що нагромаджує на війнах багатства не для власної розкоші й утіхи, а береже їх як загальне добро для відзначень за ратні заслуги і собі залишає тільки право нагороджувати тих, хто цього заслуговує. Не менш важливим було й те, що він добровільно йшов назустріч будь-якій небезпеці і не цурався ніяких труднощів. Якщо його готовності наражати себе на небезпеку не дивувалися, знаючи його честолюбність, то всіх вражала його здатність витримувати знегоди, які, на перший погляд, перевищували його тілесні сили, бо він був слабої будови тіла, з білою й ніжною шкірою, страждав від головних болів, та ще й був схильний до падучої… Незважаючи на це, він не посилався на слабке здоров'я, аби вести розніжене життя. Навпаки, військова служба правила йому за ліки від слабосилості. Він старався безнастанними походами, простим харчуванням, постійним перебуванням під відкритим небом, і труднощами подолати свою кволість і загартувати своє тіло. Спав він переважно на возі або на ношах, щоб використати для справ і час відпочинку. Об'їжджаючи вдень міста, укріплення, сторожові пункти, Цезар мав при собі лише одного раба, який занотовував те, що він диктував, та одного воїна ззаду, який тримав меч".

3. ОСОБИСТІСТЬ ЦЕЗАРЯ ЯК ДИКТАТОРА

Ознайомтеся з уривком з твору Плутарха про диктатуру Цезаря. Чим його диктатура відрізнялася від диктатури Сулли? Які особистісні риси проявив Цезар в своїй діяльності? Чи схвалюєте ви дії Цезаря як диктатора?

«….Сенат призначив Цезаря диктатором. Тоді Цезар дозволив вигнанцям повернутися на батьківщину, наділив громадянськими правами дітей осіб, яких Сулла оголосив поза законом, полегшив тяжке становище боржників, частково звільнивши їх від сплати процентів. Видавши ще декілька розпоряджень, він, пробувши диктатором одинадцять днів, відмовився від цих повноважень, проголосив консулом себе самого та Сервілія Ісаврійського і вирушив на війну.

…Однак, зважаючи на щасливу долю Цезаря і легко давши надіти на себе вуздечки, а до того ж і гадаючи, що тільки єдиновладдя може дати їм спокій після громадянських війн та інших бід, римляни вибрали його довічним диктатором. По суті, це означало встановлення тиранії, бо до необмеженої влади диктатора додавався ще й необмежений термін її тривалості.

...Зрештою, Цезар після громадянських війн поводився бездоганно. Було навіть ухвалено і, як гадали, не без підстави, побудувати храм Милосердя на знак вдячності за його людяність.

...Друзі вважали за необхідне, щоб він оточив себе охоронцями, і багато хто з громадян пропонував йому для цього свої послуги. Він, однак, не погодився на це, кажучи, що краще один раз умерти, аніж жити в постійному страху за життя... Що стосується впливових людей, то одним він давав посади консулів і преторів, інших привертав до себе різними почестями й привілеями, а всім вселяв великі надії, прагнучи панувати над тими, хто самохіть визнавав його владу…»