Агора — (від грецьк. площа) — народні збори у Стародавній Греції. Агора означала також місце, де відбувалися ці збори.

Академічна доброчесність (англ. Academic integrity) — це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень. 

Акведук — (від лат. aquaeductu8, aqua — вода і duco — веду) — міст для переведення каналу або трубопроводу (водоводу) через балки, річки та дороги.

Алфавіт — (від назви перших двох літер грецького алфавіту — альфа та бета, або віта) — сукупність всіх літер, розташованих у певному порядку, який прийнятий у письмі даної мови.

Анімізм (від лат. anima, animus — душа, дух) — віра в духів і безсмертну душу. Первісні люди вірили, все навколо – предмети, природні явища, тварини, люди – має душу або дух ( з латинської мови – аніма). 

Антропологія – наука, яка вивчає походження та розвиток людини, рештки викопних істот. За формою та будовою кісток учені можуть відтворити зовнішній вигляд викопних істот (імовірних предків людини) та первісних людей.

Апостоли — у Новому Заповіті так названо дванадцять найближчих послідовників та учнів Ісуса Христа. 

Аристократія (від грецьк. арістос — найкращий і кратос — сила, влада, панування) — привілейований прошарок населення, котрий має виняткові права, переваги та можливості порівняно з іншими соціальними групами.

Археологічна культура – група подібних між собою за низкою ознак археологічних пам’яток, поширених на певній території в межах певного історичного часу.

Археологія (від грецьк. архатос — стародавній, логос — слово) – наука, яка вивчає минуле за речовими історичними джерелами. До речових історичних джерел належать: стоянки давніх людей, їхні поселення, поховання, знаряддя праці, посуд, прикраси, предмети побуту, мистецтва, тобто сліди життя та діяльності людини на Землі.

Архонт – найвища посадова особа в багатьох полісах Стародавньої Греції. Перший архонт мав велику владу і очолював виконавчу владу. Зокрема він наглядав за державним управлінням в Афінах, мав найвищу судову владу, його ім'ям називався рік.

Бі́блія (з грец. βιβλία – книги) – священна книга християн, яка поділяється на дві частини (Старий Заповіт та Новий Заповіт)  і складається з окремих книг, написаних різними авторами.

Буддизм — одна з найпоширеніших релігій світу, яка виникла в Стародавній Індії в VI‑V ст. до н.е. Засновником буддизму вважають Сідхартха Гаутаму, який першим досяг стану нірвани і став буддою. Основним у буддизмі є вчення про “чотири благородні істини”. Перша з них стверджує, що існують страждання, що життя, народження, старість, хвороба — все це страждання. Друга стверджує, що причиною страждання є прагнення насолоди і жадоба життя. Третя — що можна позбутися страж дання, відмовившись від насолод, бажання, діяльності. Четверта твердить, що способом врятування від страждання є праведне життя і дотримання істинної віри. Згідно з буддизмом зло в світі було і завжди буде. Щоб звільнитися від нескінченного переродження, кожна жива істота має прагнути вічного спокою, небуття, нірвани. Нірвана — це кінець перероджень, згасання буття. Кінець страждань.

Бюджет - кошторис прибутків і видатків держави, підприємства на певний період 

Варвари — (від грецьк. барбара, лат. barbari — іноземці) — назва, яку стародавні греки (а пізніше і римляни) давали племенам, що жили поза межами грецьких держав і відрізнялися від греків (пізніше — римлян) своїми звичаями і культурою. Для греків варварами були перси, скіфи, для римлян — кельтські, германські і слов’янські племена.

Ватра - вогнище, багаття. 

Велике переселення народів — умовна назва  руху племен і народів Європи у IV—VII ст. у різних напрямках, який розпочався з вторгнення племен гунів у північну частину Римської імперії в 375 році. Серед основних причин переселення племен  дослідники називають: зміну клімату, збільшення населення і нестачу земель. Не в останню чергу рух племен могло спонукати прагнення до війни та пригод.

Вето (від латинського ‑ забороняю) ‑ право посадової особи заборонити або припинити введення в дію того чи іншого рішення чи закону.

Відновлювана енергетика — енергетична галузь, що спеціалізується на отриманні та використанні енергії з відновлюваних джерел енергії: променева енергія Сонця, вітер, водойми тощо.

Військовий вождь – ватажок племені, який керував військом під час конфліктів.

Вільновідпущеники — (від лат. libertini) — у Стародавніх Греції і Римі відпущені на волю раби. Вільновідпущеники зберігали ряд зобов’язань щодо свого колишнього власника, за порушення яких суд міг повернути їх знову до рабства. В Греції вільновідпущеники громадянських прав не мали і належали до метеків. У Римі вільновідпущеники вважалися римськими громадянами, хоч і неповноправними.

Геноци́д ((від грец. γένος (genos) – рiд, плем’я та лат. caedo – вбиваю) – цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково національних, етнічних, расових чи релігійних груп як таких.

Гладіатори (від лат. gladiatores, від gladius — меч) —у Стародавньому Римі бійці, спеціально навчені для поєдинків або боїв групами на арені цирку. Іноді гладіатори билися із звірами. Гладіаторів набирали з військовополонених і рабів, а також з вільних збіднілих громадян. Зразком боїв гладіаторів, вперше влаштованих у Римі 264 р. до н. е., стали давні ігри етрусків.

Господарство відтворення (відтворювальне господарство) – тип господарства господарство, за якого необхідні для життя засоби людина виробляє самостійно. До відтворювальних форм господарювання належать землеробство, тваринництво, ремесла.

Го́ти ‑ племена східних германців епохи Великого переселення народів. В кінці IV століття (під час Великого переселення народів) розділилися на вестготів (західних готів) і остготів (східних). Межею між ними в IV ст. був Дніпро; остготи жили в степах між Дніпром і Доном.

Громадянська війна – військова боротьба між громадянами однієї країни.

Гуни ‑ давні тюркомовні кочові племена, які в III ст. до н. е. утворили велике об'єднання на території північного Китаю.

Демократія (від грецького demos — народ і cratos — влада) — форма організації суспільства, що характеризується участю народу в управлінні державою та особистою свободою громадян.

Демос — вільне населення Стародавньої Греції, яке складалося з ремісників (деміургів) і дрібних хліборобів (геомори аба агройки). Поняття “демос” згодом почало вживатися в значенні “народ”.

Депортація — примусове переселення, вигнання чи висилка з постійного місця проживання або з держави окремих осіб чи народів.  

Держава – це особлива організація суспільства для підтримання внутрішнього порядку та оборони від зовнішніх ворогів. Державою називають країну, що має єдину систему влади, єдині закони, армію, скарбницю, податки, визначені територію та кордони.

Диктатор — (від лат. dictator, від dieto — диктую) — у Стародавньому Римі посадова особа з необмеженими громадянськими і військовими повноваженнями. Диктатором, за рішенням сенату, призначався консул у виняткових випадках (війна, бунт) строком до 6 місяців.

Диктатура — в стародавньому значенні — повноваження, влада або період влади диктатора.

Дискримінація (лат. discriminatio «розрізнення») — рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або позбавлення прав особи чи групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання або іншими ознаками. 

Екосистема — це сукупність живих організмів, які пристосувалися до спільного проживання в певному середовищі існування, утворюючи з ним єдине ціле. 

Електронна петиція - це звернення громадян до органів державної влади та місцевих рад з вимогою розглянути важливе питання чи вирішити проблему. 

Елліни — спочатку назва грецького племені, яке оселилося в районі Південної Фесалії. Приблизно з 7 ст. до н. е. — назва всього населення Греції.

Еллінізація ‑ поширення давньогрецької культури в Єгипті, Сирії, Палестині, Малій Азії. 

Еллінізм – період в історії Греції та країн Східного Середземномор’я, від походів Александра до середини І ст. до н. е. В цей період відбувається взаємозбагачення двох культур: давньогрецької та давньосхідної. Територіально еллінізм охоплював власне Грецію, Причорномор’я, Єгипет, Передню і Середню Азію (без Індії і Китаю).

Ера (літочислення) ‑ лічба (відлік) років від певної події.

Етнологія ‑ наука, яка вивчає походження, розселення різних народів нашої планети, досліджує їхній побут та звичаї.

Єва́нгеліє (з грецької ‑ добра звістка, добра новина) ‑ ранньохристиянські твори, що оповідають про земне життя, вчення, смерть і воскресіння Ісуса Христа. Християнською церквою оголошено священними і включено до Нового заповіту чотири Євангелія, написаних апостолами Матвієм, Марком, Лукою та Іоанном.

Єпископ — (від грецьк. наглядач, охоронець) — 1) у Стародавній Греції — політичні агенти, яких Афіни засилали в союзні держави для нагляду за виконанням останніми союзницьких угод; 2) у християнських церквах — вищий духовний сан. Єпископ призначає священників, здійснює загальний нагляд за справами єпископства (єпархії, округи). В ранньохристиянських громадах (ІІ ст.) єпископ — виборна особа, що відала майновими і судовими справами.

Жрець — особа, що займалася відправою релігійних обрядів у язичників. Жрець здійснював жертвоприношення божеству, слідкував за вшануванням богів, доглядав за статуями богів і за священними тваринами, молився їм і приносив жертви, приймав дари від віруючих. Найбільшого розвитку жрецтво досягло в Єгипті, Індії, Іудеї. Жерці звільнялися від будь-яких податків.

Загінне (облавне) полювання  – це полювання на тварин та птахів групою осіб. 

Закон – це письмовий документ, у якому закріплено правила, визначені державою. Роль закону полягає в регулюванні відносин у суспільстві.

Зрошувальне (іригаційне) землеробство – це вид землеробства, який базується на зрошувальних (іригаційних) системах.

Ідол — у багатобожних (політеїстичних) релігіях — об'єкт культу, матеріальний предмет, який, за уявленнями віруючих, містить у собі божество, зображує його або сам є ним.

Ієрогліф – знак найдавнішого письма, що являв собою схематизований малюнок. Ієрогліфи можуть означати як окремі звуки і склади, так і цілі слова.

Імператор — (від лат. повелитель, полководець) — почесний титул (“повелитель”) полководця в республіканському Римі, з часів Августа став титулом голови держави, згодом титул імператора в багатьох монархічних державах став спадковим.

Імперія — назва монархічної держави, глава якої має титул імператора. Термін “імперія” виник у Стародавньому Римі, походить від латинського слова “імперіум” — вища військова влада.

Індуїзм (у перекладі означає «вічна релігія», «вічний шлях») – давня релігія Індії, витоки якої ведуть до Ведійської цивілізації.

Інновація — нововведення, зміна, оновлення; новий підхід, створення якісно нового.

Інформаційна графіка або інфографіка  (англ. Information graphics; infographics) — це графічне візуальне подання інформації, даних або знань, призначених для швидкого та чіткого відображення комплексної інформації. 

Інфраструктура — сукупність споруд, будівель, систем і служб, необхідних для забезпечення умов життєдіяльності суспільства.

Іригація (від латинського слова irrigo – зрошую) – підведення води на певні ділянки землі, що відчувають нестачу вологи та потребують зрошення.

Історичні джерела – речові знахідки, писемні пам’ятки, зображення, будівлі, звичаї, мови давніх народів, тобто усе те, що дає уявлення про минуле.

Кам'яний вік ‑ найдавніший історичний період у розвитку людства, коли основні знаряддя праці і зброю люди та їх імовірні предки виготовляли головним чином з каменю. Він датується часом від 2 млн років тому до ІV тис. до н. е.

Каста — (від португ. casta — рід, походження) — замкнена група людей, місце якої в суспільстві визначається звичаями і законами. Для каст характерні замкненість, шлюби лише між особами однієї касти, суворе обмеження стосунків з представниками інших каст, спільність і спадковість професій.

Клинопис – тип письма жителів Дворіччя, у якому кожний знак складався з кількох клинців. Він позначав або окремий склад, або ціле слово, як і єгипетський ієрогліф. Знаки в клинописі мали клиноподібну форму, видавлювали їх на сирій глині прямокутною паличкою. Цей тип письма застосовували в Передній Азії з кін. IV до кін. І тис. до н. е. Клинопис виник у Шумері на основі шумерського ієрогліфічного письма. Пізніше його запозичили ассирійці, вавилоняни, урартці, хетти, перси та ін. Вперше розшифрував клинопис (перський) у 1820 р. Ф. Гротефенд. Різні види клинопису дешифровано в XIX — XX ст. Знаки клинопису відображують і цілі поняття, і окремі звуки.

Колона— у будівництві і архітектурі — вертикальна підпора будинку, стелі. Колона тріумфальна — архітектурно і скульптурно оздоблений кам’яний стовп, призначений для уславлення окремих осіб або історичних подій. Будувати колони тріумфальні почали у Стародавньому Римі (колона Траяна в Римі, 113 р. н. е., архітектор Аполлодор з Дамаска).

Колонат — (від пізньолат. colonatus, від лат. colonus — хлібороб) — у Римській імперії форма залежності селян від великих землевласників. При системі колонату землевласники поділяли свої землі на дрібні ділянки і передавали їх в оренду колонам — дрібним вільним хліборобам і відпущеним на волю рабам.

Колонізація – переселення людей на вільні землі та створення там нових поселень.

Колонія – поселення людей за межами свої країни. Колонії зазвичай були самостійними державними утвореннями, незалежними від метрополії.

Консул (від лат. consul) — у Стародавньому Римі періоду Республіки титул двох обраних найвищих службових осіб. 

Конфуціанство – вчення, що зародилось у VІ ст. до н.е. в Китаї. Головна мета людини, згідно з конфуціанством, полягає в прагненні досягти моральної досконалості.

Легіон ‑ військове з’єднання в армії Стародавнього Риму. 

Мезоліт — епоха кам’яної доби, що була перехідною між палеолітом і неолітом. За мезоліту поширюються лук, стріли та пласкі гарпуни з рогу благородного оленя.

Метеки (від грецьк. переселенець) ‑ це особисто вільні люди з інших країн, які жили та працювали в Афінах. Серед них було багато вмілих ремісників, талановитих художників та поетів, артистів, учених. Їх праця та творчість приносили велику користь місту, проте вони не мали громадянських прав та не допускались до управління державою.

Метрополія – (із грецької мови – «материнське місто») – місто, що заснувало колонію.

Мито — грошовий податок, яким оподатковують то¬вари, що перевозять через державний кордон.

Місто-держава – держава, яка складається з одного міста та навколишньої території.

Місцеве самоврядування - право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. 

Міф (від грец. Μυθος, мітос – букв. оповідь, розпо­відь) або міт – стародавня оповідь про явища природи, історичні події тощо або фантастичні оповідання про богів, обожнених героїв, уявних істот. 

Міфологія — сукупність міфів певної людської спільноти.

Молитва — звернення до Бога, до надприродних сил з проханням про дарування блага і відвернення зла. Молитва — невід’ємна частина всіх релігійних культів, обов’язковий атрибут обрядів, богослужінь, церковних свят.

Монархія — форма правління, за якої вища влада цілком або частково зосереджена в руках однієї людини. Влада здебільшого передається спадково.

Монотеїзм (від грец. Μόνος − один, θεός − бог) − віра в єдиного Бога, Творця всього сущого.

Народні збори ( в первісні часи)– збори усіх дорослих членів чоловіків (воїнів) племені. На них вирішувалися такі важливі питання життя племені як початок війни або укладення миру, вибору військового вождя та старійшин тощо.

Неоліт — новий кам’яний вік, заключний період кам’яної доби. В цілому неоліт датується відтинком часу з VIII до II тис. до н. е., хоча у деяких районах — на Близькому та Середньому Сході, в Індії та Китаї — неоліт тривав лише до початку IV тис. до н. е.

Оббілувати - обробити тушу забитої тварини (зняти шкуру, викинути нутрощі і т. ін.). 

Обряди — встановлені звичаєм дії, пов’язані з побутовими традиціями або релігійними віруваннями.

Олімпіада — у стародавніх греків чотирирічний період між двома Олімпійськими іграми. В 264 р. до н. е. сицилійський історик Тімей запровадив літочислення за Олімпіадами, яке було визнано в Греції і велося до 394 р. н. е.

Олімпійські ігри —- 1) змагання на честь Зевса у Стародавній Греції в м. Олімпії (з 776 р. до н. е. до 394 р. н. е. ). До програми Олімпійських ігор входили біг, стрибки, метання диска, боротьба, змагання колісниць тощо. На час проведення Олімпійських ігор припинялися війни; 2) міжнародні спортивні змагання, що проводяться з 1896 р. раз на чотири роки у різних країнах. До програми Олімпійських ігор входять найпоширеніші види спорту (легка атлетика, гімнастика, боротьба тощо).

Палеоліт — давній кам’яний вік, перша епоха кам’яної доби. Датується приблизно від 3 млн. до 10 тис. р. тому.

Пантеон (з давньогрецької означає – «(храм) всіх богів») ‑ група богів, що належать до однієї релігії чи міфології.

Папірус — багаторічна трав’яниста рослина родини осокових. Батьківщина папірусу — тропічна Африка. У Стародавньому Єгипті з папірусу виготовляли своєрідний папір, який називався папірусом, крім того, — одяг, циновки тощо.

Папіруси — стародавні рукописи (давньоєгипетські, грецькі, латинські, єврейські, перські, сирійські, грузинські та ін.), написані на папірусі. Найбільшу кількість папірусів (кілька десятків тисяч) знайдено в Єгипті.

Патриції – нащадки найдавніших, корінних жителів Рима. Поступово патриції перетворилися на привілейовану верству населення.

Патрон ‑ багата, впливова особа, звичайно патрицій, що брала під своє заступництво вільних незаможних або неповноправних громадян. Людина, що віддавала себе під заступництво, називалась клієнтом. Зазвичай клієнти супроводжували свого патрона на Форумі, підтримували його на виборах. Патрон в свою чергу мав зобов’язання захищати своїх клієнтів у суді, підтримувати їх мінімальні життєві потреби.

Пектора́ль (з лат. пектус – груди) – нагрудна прикраса, ознака влади. Очевидно, походить від частини бойового обладунку, що захищав верхню частину грудей, плечі та горло.

Первісність ‑ порядок (спосіб) життя, за яким люди об’єднувалися в родову общину та плем’я. 

Письменність — система графічних знаків, які вживаються для писання в якійсь мові чи групі мов.

Піраміди — (від єгип. пурома — царська могила) — гробниці фараонів у Стародавньому Єгипті. В період Стародавнього царства (III тис. до н. е. ) споруджувались з гладкообтесаних вапнякових брил, у період Середнього царства (XXI—-XVIII ст. до н.е.) — з цегли. Спочатку були ступінчасті, згодом — геометрично правильної пірамідальної форми. Найбільша із давньоєгипетських пірамід — піраміда Хеопса в Гізі (висота 146,6 м, ХХVІІІ ст. до н. е.).

Плебеї – незнатне, вільне населення Риму, яке не входило в патриціанську общину і в ранній період історії Риму не мало громадянських прав.

Плем’я – об’єднання родових общин (громад), які жили в одній місцевості, спілкувалися однією мовою і мали спільні звичаї та вірування.

Поліс – громадянська община в Стародавніх Греції та Римі, що складалася з повноправних громадян-землевласників. Мала свою територію, закони, органи управління. Поліс включав до свого складу місто та прилеглу до нього сільську округу.

Політеїзм (від грец. πολύς – численний та θεός – бог) ‑ віра в багатьох богів/богинь (багатобожжя).

Політика — (від грецьк. державна діяльність) — участь у справах держави, діяльність органів державної влади, а також цілі й завдання, що їх ставлять суспільні верстви у боротьбі за свої інтереси.

Портик – розміщена перед входом у будівлю відкрита галерея, утворена колонами або стовпами, що підтримують перекриття.

Привласнювальне господарство ‑ такий тип господарства, коли люди коли люди споживали готові продукти природи, тобто займалися збиральництвом, полюванням та рибальством.

Провінції – у Стародавньому Римі – підвладні римлянам території поза Апеннінським півостровом, якою керували римські намісники. Вони вважалися власністю римського народу і сплачували Римові податки.

Раб — безправна людина, що перебуває у власності свого володаря-рабовласника, який розпоряджається працею раба, а іноді і його життям.

Рада старійшин – збори старійшин всіх родів племені.

Релігійні вірування — це віра в існування надприродних сил, які впливають на природу й долю людей. На основі цих вірувань пояснювалася будова світу, місце і правила поведінки людини в ньому. Первісними формами релігійних вірувань були  тотемізм, фетишизм, анімізм, магія.

Релігія (від лат. religio — вшанування богів) – це віра в існування надприродних сил (богів, духів, душ), їхню здатність впливати на світ і долю людей та поклоніння їм.

Репресії — каральні заходи, покарання, вжиті державними органами. Репресії — це комплекс заходів з арештів, розстрілів і переселення великих мас людей. 

Респу́бліка (від латинського — справа народу, лат. respublica, res — справа, publicus всенародний) — це така форма державного правління, за якої верховна влада у державі належить народу. При цьому органи державної влади обираються на певний термін та мають чітко визначенні повноваження. Державна влада за республіки поділяється на законодавчу, виконавчу, судову.

Реформа (від лат. reformo — перетворюю) — перетворення, зміна, нововведення.

Родова община (або рід) –  група родичів, які вважали себе нащадками спільного предка, вели спільне господарство і жили разом

Самоідентифікація - ототожнення себе з певною спільнотою, прийняття її цілей і системи цінностей, усвідомлення себе членом цієї спільноти. 

Сенат ‑ (лат. Senatus — рада старіших), один з найвищих державних органів у Стародавньому Римі. У царську добу – рада старійшин патриціанських родів. У період Республіки — один з вищих органів влади. У період Імперії поступово втратив своє значення.

Символ віри – короткий і точний  виклад усіх істин християнської віри, складений і затверджений на 1-му та на 2-му Вселенських Соборах.

Скіфський курган – поховальний пам'ятник скіфських часів у формі земляного насипу над поховальною ямою.

Сталий розвиток (англ. sustainable development) — загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі. 

Стоянка (в археології) ‑ тимчасове поселення людей кам’яного віку.

Страйк - це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). 

Стратег (від грецьк. військо, веду) — воєначальник, головнокомандуючий у Стародавній Греції. У сучасному значенні стратег-полководець, керівник великих військових дій.

Сусідська (територіальна) община – територіальна спільність людей, члени якої не були родичами, але разом володіли землею, розподіляючи її між окремими сім’ями, сумісно користувалися пасовищами, лісами та іншими багатствами, спільно виконували найважливіші справи.

Суспільна верства – сукупність людей в суспільстві, які виконують певні функції в суспільстві, зайняті рівноцінними видами праці, мають приблизно рівний достаток та статус у суспільстві, ведуть подібний спосіб життя.

Суспільство – сукупність людей на певному етапі історичного розвитку, об’єднаних певними відносинами. Людей у суспільство об’єднують спільні територія, культура, цінності, норми поведінки, усвідомлення своєї приналежності до певної спільноти.

Терми — давньоримські громадські лазні, до складу яких входили також спортивні зали, зали зборів, відпочинку тощо. Найбільші терми — Каракали та Діоклетіана в Римі (ІІІ‑ІV ст.).

Терор — (від лат. terror, букв. — страх, жах) — політика залякування, насильства, розправа з політичними противниками аж до їх фізичного знищення.

Тиран — 1) у Стародавній Греції одноосібний правитель, що прийшов до влади насильницьким шляхом; 2) переносно — жорстока людина, мучитель.

Тиранія — 1) у Стародавній Греції форма державної влади, встановлена насильницьким шляхом і заснована на одноособному правлінні, тирана; 2) переносно — правління, засноване на деспотизмі; гноблення, насильство, необмежена влада.

Толерантність (від лат. tolerantia – стійкість, витривалість, терпимість. ) – термін, що означає здатність людини взаємодіяти з людьми іншого світогляду, способу життя, поведінки і звичаїв. 

Тотемізм ‑ віра в походження людей від певного тваринного предка.

Тріумф - у Стародавньому Римі урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжується виявом почестей. 

Трієра — давньогрецький бойовий корабель. Пересувався за допомогою весел і паруса. Головною зброєю трієри був таран.

Тріумф — 1) у Стародавньому Римі урочистий вступ у столицю полководця — головнокомандуючого та його армії після переможного завершення війни; 2) переносно — блискучий успіх, визначна перемога.

Фаланга — у стародавніх Греції та Македонії шикування для бою щільно зімкнутих шеренг важкої піхоти, озброєної списами, мечами та щитами. Фаланга мала 8-16 рядів (рідше до 25), по фронту сягала 500 м (при ряді в 1000 воїнів). Остаточно оформилася у VI ст. до н.е. Застосовувалася також у Стародавньому Римі до кінця IV ст. до н. е. та в Пізньому Римі у війнах проти варварів.

Фараон — (від єгип. пер-о, букв. — великий будинок) — у Стародавньому Єгипті титул царя. За давньоєгипетськими віруваннями, фараон вважався сином Сонця, земним втіленням Гора та спадкоємцем Озіріса. 

Фетишизм ‑ поклоніння предметам неживої природи, які нібито наділені чудодійною силою.

Форум — (від лат. forum — площа, двір) — в містах Стародавнього Риму площа, на якій відбувалися народні збори, влаштовувалися торги і здійснювався суд. Найвідоміший форум у м. Римі — Форум Романум (виник у VI ст. до н. е. ).

Учнівське самоврядування – особливий спосіб організації діяльності учнівського колективу, який реалізується через залучення його учасників до організації та забезпечення освітнього процесу, захист їх прав та інтересів, організації дозвілля та оздоровлення та ін. 

Християнство — одна з трьох (поряд з буддизмом та ісламом) світових релігій. Сутність християнського богослов я зводиться до чотирьох ідей: Бог послав на землю Свого Сина в образі боголюдини Ісуса Христа (звідси й назва релігії), щоб Він своїми стражданнями і мученицькою смертю спокутував гріхи людства. Христос помер, але воскрес, вознісся на небо і вдруге повернеться на землю; відбудеться суд над живими й мертвими, під час якого Христос покарає грішників і винагородить праведників; після “страшного суду” для праведників настане “Царство Небесне ’ — вічне життя і блаженство. Християнство виникло в східних провінціях Римської імперії у 2-й пол. І ст. н. е..

Цивілізація – це об’єднання людей, які поєднані між собою спільними духовними цінностями та ідеалами, мають спільні риси в суспільному житті, організації влади, культурі, господарстві та відчуття належності до цієї спільноти.

Циновка - цупкий плетений килимок із соломи, очерету та інших матеріалів.