Художній образ

Художній образ – створена засобами мови узагальнена картина реальної дійсності або переживань митця у формі конкретного, життєво повного явища.

Види художніх образів

Є образи символічні (хліб та сіль).  І алегоричні образи (образ конокрадів).

За своїм характером образи можуть бути трагічними, комічними

За місцем у творі образи можуть бути головними, другорядними, епізодичними.

За ставленням автора образи можуть бути позитивними і негативними.

За способом творення (типом асоціювання) образи ділять на

За предметом змалювання образи поділяються на:

Автологія

Автологія — вживання слів у прямому значенні. Автологічним можна назвати тип, в якому чуттєвий образ є формою вияву такої ідеї, яка певним чином розширюючи та узагальнюючи зміст одиничного предмета, у ньому змальованого, не виходить за його межі, тобто не вказує на жодний інший, якісно відмінний від нього предмет. Автологічний образ називають "самозначущим", "самодостатнім", частіше — образом-типом.

Різновидом автологічного образу є образ-гротеск. Гротеском називають такий художній образ, в якому свідомо порушуються норми життєвої правдоподібності, підкреслено протиставляються реальне та ірреальне, ті чи інші сторони зображуваного змальовуються у фантастично-перебільшуваному, загостреному вигляді. Власне кажучи, будь-який художній образ є умовним, побудованим на перебільшенні, оскільки в ньому відтворюється така дійсність або в такому її вигля­ді, в якому вона ніколи не існувала насправді. Проте гротеск доводить умовність і невідповідність чуттєвого образу дійсності до майже повної нісенітниці, якщо дивитися з точки зору об'єктивної логіки.

Металогія

Металогічним можна назвати тип художнього образу, в якому чуттєвий образ є формою вияву такої ідеї, яка, узагальнюючи зміст одиничного предмета, у ньому змальовуваного, виходить за його межі і вказує на якийсь інший, якісно відмінний від нього предмет.

Чуттєвий образ та ідея належать тут до різного кола явищ.

Металогічними образами є символ, алегорія і підтекст.

Близьким до алегорії і символу є підтекст.

Підтекст (те, «що лежить під текстом», тобто певне глибинне, не поверхневе смислове значення), це тип художнього образу, в якому конкретно-чуттєва даність предмета зображення, крім власного, має значення зумисно прихованого натяку на якусь іншу ідею чи образ, що прямо не називаються, але маються на увазі й суттєво переоцінюють зміст того, про що йдеться відкрито, у прямій формі.

Властивості художнього образу:

картинність і конкретність – образ є одночасно художнім узагальненням і конкретним зображенням в одиничному малюнку багатьох однотипних подій, людей, явищ, предметів;

емоційність – виражаючи переживання і настрої автора «в момент творення» (І.Франко), художній образ діє на почуття людини, хвилює її і викликає – позитивне чи негативне – ставлення до предмета зображення, його оцінку;

стислість і місткість – небагатьма словами в літературі (звуками – в музиці, мазками фарб – у живопису тощо) художній образ виражає значний обсягом зміст, відтворює багатогранність суспільних подій і процесів, людських характерів, а також – світ предметів;

змістовність – відтворює явища дійсності в «сконденсованому» вигляді, художній образ викладає різноманітні відомості про життя суспільства і природи, минуле й сучасне, про внутрішній світ і діяльність людини.

Знак

Знак — це об’єкт або подія, які здатні, по-перше, що-небудь позначати (тобто вказувати на деяку іншу сутність — об’єкт або явище) і, по-друге, що-небудь виражати (тобто мати деякий смисл).

Наприклад, знак "Місяць" позначає конкретний фізичний об’єкт і має смисл "природній супутник Землі"; знак "π" позначає число 3,14... і має смисл "відношення довжини кола до діаметра".

Сутність, яку позначає знак, називають денотатом, а смисл, який виражає цей знак, — концептом.

Алфавіт

Упорядковані набори мовних знаків називають алфавітами.

Наприклад, латинський, український алфавіти, алфавіт десяткових чисел А10 = {0, 1, …, 9}, двійковий алфавіт А2 = {0, 1}.

Довільну скінченну лінійно-впорядковану послідовність знаків заданого алфавіту, яка має зміст, називають словом у даному алфавіті.

Так, послідовності "літо", "тіло" є словами в українському алфавіті, 10856 і 11011011 — словами у десятковому і двійковому алфавітах відповідно.

Один і той же знак, у відповідності з місцем його вживання, може мати різний смисл.

Наприклад, знак ":" в арифметиці означає операцію ділення, а в мовних текстах — знак пунктуації.

Має місце і зворотній факт: різні знаки можуть мати один і той же зміст. Наприклад, операція множення може бути представлена знаками "×", "×", "**".

Смисл знаку називають його семантичною інтерпретацією або семантикою (від грецького терміну σημαντιϰός – смисловий, той, що стосується значення слів).

Знак разом із його семантикою називають символом.

Так, якщо знаку ":" приписати семантику "операція ділення", то він стає символом.

Знакова система

Знакова система — це множина знаків з регулярними відношеннями між ними, що відображають регулярні відношення між сутностями, які ці знаки позначають (денотатами), і смисловими значеннями знаків (концептами).

Знаковими системами є:

Семіотика

Наукову дисципліну, яка вивчає різні властивості знакових систем, називають семіотикою.