Повстання Спартака
Як почалося повстання Спартака?
Поміркуйте! Чим можна пояснити успіхи повсталих рабів на початковому етапі?
У Римській державі раби неодноразово повставали. У 74 р. до н. е. розпочалося найбільше повстання рабів Стародавнього світу під проводом Спартака.
У результаті змови з однієї з гладіаторських шкіл вдалося втекти 78 гладіаторам. Діставшись до гори Везувій, вони розбили табір на її вершині. Повстанці грабували жителів навколишньої місцевості, добуваючи таким чином собі харчі та зброю. Із часом до них почали приєднуватися раби із сусідніх місцевостей.
Для боротьби з повсталими рабами Рим відправив три тисячі воїнів, які зайняли єдиний спуск з гори. Але Спартак знайшов вихід зі становища. На вершині Везувію росло багато дикого винограду. З його гілок повстанці сплели довгі драбини. Вночі вони спустилися зі стрімкої скелі і зайшли римлянам з тилу. У результаті несподіваного нападу ті в паніці почали тікати, частину їх було вбито. Завдяки цій перемозі до рук повсталих потрапив табір зі зброєю та припасами.
Кадр із фільму «Спартак: кров і пісок»
Спартак виявився вмілим полководцем. Не раз римське військо зазнавало поразки від повсталих рабів. До армії Спартака почали масово стікатися раби. Незабаром під контролем повсталих рабів перебував уже майже весь південь Італії. Їм вдалося захопити навіть деякі великі міста. Армія Спартака значно поповнилася рабами і досягла 70 тисяч бійців (за іншими даними –120 тисяч).
В армії повсталих рабів були встановлені суворі порядки. Спартак утримував людей від жорстокості, а одержану здобич за його наказом ділили порівну. Проте повсталі слухалися свого вождя тільки під час битв, а перемогу святкували по-своєму: грабежами, вбивствами, знущанням над мирним населенням захоплених міст та поселень.
Чим завершилося повстання Спартака? Спартак повів повсталих на північ Італії. У нього була мета: перейти Альпи і вивести рабів у Фракію та Галлію, де вони стануть вільними. Але між керівниками повстання не було згоди. Не всім хотілося іти за межі Італії – колишнім рабам подобалося господарювати в багатій Італії. Вони зажадали, щоб Спартак повів їх на Рим.
У Римі в цей час паніка була не менша, аніж у часи Другої Пунічної війни. Для боротьби з повсталими рабами сенат спорядив вісім легіонів. Командуючим армією було призначено Марка Ліцінія Красса, який жорсткими засобами відновив дисципліну серед римських солдат. Красс почав переслідувати повсталих рабів, доки не загнав їх на південь Італії.
Загибель Спартака (гравюра Ніколо Санезі)
У 71 р. до н. е., біля міста Брундізій, відбулася вирішальна битва. Повсталі билися мужньо й відчайдушно. Розповідають, що перед боєм до Спартака підвели гарного коня. Вождь повсталих вихопив меч і заколов його. Він сказав, що в разі перемоги у нього буде багато гарних коней, а якщо загине, то йому не потрібен жоден.
Незважаючи на всі зусилля, військо Спартака було повністю розбите. Шість тисяч повстанців, що потрапили в руки римлян, було розіп’ято на хрестах уздовж дороги від Капуї до Рима. Доля самого Спартака невідома, його тіло так і не знайшли. Так закінчилося найбільше та найстрашніше для Риму повстання рабів, яке протягом двох років потрясало Італію.
Про Спартака згадували з повагою навіть римляни. «Великий своїми силами тіла й душі», –писав про нього римський історик Салюстій. А історик Флор писав: «Спартак, б’ючись у першому ряду на подив з гідною відвагою, загинув, як годилося б тільки великому полководцю». Образ Спартака захоплює багатьох людей і в наш час.