Нашестя галлів на Рим

Нашестя галлів на Рим

Наприкінці V ст. до н. е. з півночі через Альпи на Апеннінський півострів проникли войовничі племена галлів. У 390 р. до н. е. вони рушили на Рим. На берегах річки Аллії (притока Тибру), поблизу Рима, галли розгромили римське військо. Жителів Рима охопила паніка. Простий люд розійшовся по навколишніх містах. Невеликий загін молодих воїнів заховався в неприступному Капітолії.

Галли пограбували й спалили більшу частину міста. Спроба взяти Капітолій штурмом не вдалася. Завдяки стрімким схилам пагорба оборонці легко відбили атаку. Та випадково галли знайшли таємну стежку, що вела на вершину пагорба. Якось уночі вони вийшли по ній до Капітолію. Римська сторожа спала, сторожові собаки нічого не почули. Але гуси, що були при храмі богині Юнони, почувши шарудіння, зняли страшенне гелготання. Розбуджена сторожа відбила напад галлів. Звідси й вислів: «Гуси Рим урятували».

Галли довго стояли облогою біля Капітолію. За цей час римляни за межами міста зібрали рештки свого війська, на чолі якого було поставлено Камілла. Але доки він готувався до битви, обложені спробували відкупитися від галлів золотом. Коли викуп (понад 300 кг золота) почали зважувати на вагах, вождь галлів поруч з гирями кинув свого важкого меча. Римляни обурено запитали: «Що це означає?». Вождь відповів: «Горе переможеним!». Під час суперечки з’явилось римське військо на чолі з Каміллом. Галлів розбили, а золото – повернули.