Серед стародавніх євреїв побутував переказ про те, що їхні предки, перш ніж оселитися в Палестині, побували в Єгипті. Згідно із переказом, проживали вони з дозволу фараона в Єгипті декілька сот років. Але на єгипетський трон сів інший фараон, який змусив євреїв виконувати будівельні та інші повинності. Тоді ізраїльтяни вирішили залишити Єгипет. Очолював їх Мойсей, ім’я якого означає «вождь». На горі Синай бог Ягве через Мойсея уклав з євреями заповіт, тобто договір. Бог Ягве дав Мойсею дві кам’яні скрижалі (дошки), на яких було викарбовано десять заповідей. Для їх зберігання була виготовлена з акацієвого дерева спеціальна скриня, усередині та ззовні покрита золотом – «Ковчег Завіту». «Ковчег завіту» став найважливішою святинею євреїв, оскільки був символом присутності Бога і завіту між Богом та єврейським народом.

Ягве обіцяв, якщо євреї виконуватимуть усі його закони та заповіді, привести їх у благодатну землю. Але народ не виконував взятих на себе обіцянок. Тому сорок років блукали євреї зі своїм вождем у Синайській пустелі, перш ніж потрапити на «землю обітовану» – Палестину. Утім, не всі історики переконані в тому, що євреї до приходу в Палестину побували в Єгипті.

Для допитливих! Поміркуйте, що спільного між заповідями які, згідно зі Старим Заповітом, Бог дав Мойсею, та законами Хаммурапі, а в чому відмінність.