Фінікійський алфавіт

Фінікійські купці вели жваву торгівлю. Торгові записи слід було вести швидко. Ієрогліфи й клинопис були для цього надто складними. Фінікійці використали досвід єгиптян та вавилонян, у яких були знаки не тільки для слів, а й для окремих приголосних звуків. У кінці ІІ тисячоліття до н. е. у Фінікії було винайдено алфавіт. Він мав 22 знаки. Кожен знак відповідав окремому приголосному звуку й був літерою. Голосні звуки на письмі пропускалися. Наприклад, слово «цар» записувалось літерами ШР. Той, хто це читав, мусив сам здогадатися за змістом, що треба читати «шарру» («цар»). Писали фінікійці справа наліво. Літери нагадували зображення предметів, назви яких починалися з цих літер. Алфавіт був простішим і зручнішим за звичний клинопис. Тому він швидко поширився серед народів Близького Сходу, а згодом – і інших країн.

Фінікійський алфавіт перейняли греки. Деяким знакам вони надали значення голосних і з часом змінили напрям письма (стали писати зліва направо). Багато грецьких літер зберегли фінікійські назви. Наприклад, «альфа» походить від фінікійського «алеф» – бик, «бета» – від фінікійського слова «бет» – дім. Від фінікійського та грецького алфавітів походять алфавіти європейських народів, у тому числі й українська абетка.

У чому, на ваш погляд, полягають переваги фінікійського алфавіту перед писемністю Стародавнього Єгипту чи Дворіччя? У чому його недоліки?