5. Де і як навчалися ваші ровесники в Дворіччі?

Поміркуйте! Порівняйте сучасну школу зі школою Дворіччя. Що між ними спільного, а що відмінного?

Навчитися читати й писати у Дворіччі було не менш складно, ніж у Єгипті. Тут існували школи для дітей, де готували чиновників-писарів. Школи називали «будинками табличок». Очолював школу директор, якого називали «батьком будинку табличок». Учнів називали «синами будинку табличок», а помічника вчителя – «старшим братом». «Старший брат» виготовляв таблички-зразки, які потім переписували учні. Він перевіряв письмові завдання, учні розповідали йому вивчені ними уроки.

До школи записували 5–7-річних дітей (в основному хлопчиків). Уроки відбувалися щоденно і продовжувалися від сходу до заходу сонця. «Шкільне приладдя» складалося тільки з грудок глини, води в мисках та паличок для письма.

Класів не існувало, молодші та старші учні вчилися разом. В одній школі навчалося 20–30 дітей. Молодші розминали глину та ліпили таблички. Старші переписували слова, а найстарші – міфи та легенди, твори звіздарів та математиків, закони царів. Помилки змивали водою. Не надто здібних і ледачих учнів карали. Для цього при школі тримали спеціального наглядача, якого називали «власник батога», або «озброєний палицею».

Навчання у школі більшість учнів закінчували в 20–25-річному віці. Випускників призначали на різні посади: чиновник, писар, воєначальник, збирач податків тощо.