Яким був заупокійний культ у давніх єгиптян?

Обговоріть в класі! Порівняйте уявлення первісних людей та стародавніх єгиптян про потойбічне життя. У чому подібність, а в чому відмінність? Чим це можна пояснити?

Вставити QR-код

Єгиптяни вірили, що після смерті людина переселяється в царство мертвих, а її душа продовжує жити, якщо зберегти тіло, у яке вона час від часу повертається^[1]. Тому з тіла померлого робили мумію, яку вкладали в труну – саркофаг і переносили в гробницю. Родичі померлого мали подбати про те, аби в нього було все необхідне в потойбічному житті. Тому гробницю наповнювали одягом, їжею, різним начинням, жертовними дарунками.

У гробницю клали також сувій папірусу – «Книгу мертвих». Діставшись до місця, де царював Озіріс, померлий поставав перед його судом. На думку єгиптян, «Книга мертвих» мала допомогти людині дістати виправдання на суді Озіріса.

Молитва померлого перед судом Озіріса (з Книги мертвих)

Я не здійснював несправедливості проти людей. Я не кривдив близьких. Я не говорив неправду в Місці Істини. Я не грабував бідних. Я не робив нічого супроти волі богів… Я не вбивав. Я не наказував убивати. Я не грабував могил. Я не мучив удів. Я не зробив нікому зла. Я не привласнював дари, які приносили в храм, не полював на священних тварин. Я не маю гріха, я не маю гріха, я не маю гріха, я не маю гріха…

Праведність душі боги визначали за допомогою терезів. На одну чашу клали серце (у ньому, на думку єгиптян, містилася душа), на другу – пташине перо. Ваги тримав Анубіс, а вирок виносив Тот. Якщо серце переважувало, то померлий був грішником, і чудовисько – лев з головою крокодила – з’їдало його. Якщо померлий не мав гріхів, то оживав для подальшого вічного життя у раю.