Зміст поеми «Рамаяна»

У країні Кошала правив справедливий цар. Було у нього від трьох дружин чотири сини. Рама був улюбленим сином царя і як старший мав успадковувати престол. Та якось цар дав слово одній зі своїх дружин виконати будь-яке її бажання. Попросила вона відправити Раму на 14 років у вигнання, а спадкоємцем престолу зробити її сина. Як не благав цар дружину змінити своє бажання, але не зміг її переконати. Коли Рама дізнався, у яке скрутне становище потрапив його батько, він добровільно пішов у вигнання. Разом з ним пішли його дружина-красуня Сіта і брат Лакшмана. Оселилися вони в лісі, у простій хатині, яку самі збудували. Там вони зазнали різних казкових пригод.

Почув про красуню Сіту могутній цар демонів Равана, володар царства Цейлон на острові Ланка. Мав він 20 дужих рук і 10 хитрих голів. Хитрістю цар демонів викрав красуню і забрав її на Ланку. Тільки старий цар яструбів бачив це і заступився за Сіту. Але могутній Равана у кровопролитному поєдинку відрубав йому ноги і крила. Пролітаючи в небі, Сіта побачила внизу мавп. Вона кинула їм клаптики свого плаття, щоб вони повідомили Рамі, де перебуває його дружина.

Дізнавшись від помираючого яструба, де Сіта, Рама і Лакшмана вирушають за нею на південь. Їм на допомогу прийшло військо мавп і ведмедів. Мавпи спорудили величезний міст на острів Ланку, яким переправилось усе військо. Попереду війська йшли Рама та його брат.

Нарешті розлючений Равана вступив із Рамою у поєдинок. Сам бог Індра вирішив прислати Рамі свою блискучу колісницю, у якій були його лук, стріли, дротик і збруя. І зчинився такий бій, якого ніхто не бачив від дня створення світу. З неба за цим поєдинком стежили і боги, і демони. Воїни Рами і Равани припинили бій і теж слідкували за ними. Чарівні стріли царя демонів обертались в польоті на отруйних змій. Та назустріч їм летіли стріли Рами, які перетворювалися на золотих птахів і знищували зміїв на льоту. Здавалося, перемога схилялася на бік Рами. Він відсікав своїми стрілами голови царя демонів, але вони зараз же відростали. Тоді вийняв Рама із сагайдака Індри палаючу стрілу і випустив її з лука. І дико закричав Равана, коли стріла пробила йому груди. Десятиголовий цар демонів упав з колісниці і лежав мертвий. Так було здобуто велику перемогу. Рама визволив Сіту і повернувся з нею в Кошалу, де став царем. 

Веди

У Ведах збереглися легенди про створення світу й потоп. Ознайомтеся з їх коротким змістом. Чи знаєте ви схожі легенди в інших народів Стародавнього Сходу? Що в них є спільного, а що відмінного?

У Ведах можна знайти кілька легенд про створення світу. Одна з них розповідає: колись не було нічого – ні зірок, ні місяця, ні сонця. Лише один хаос[1] панував у Всесвіті. І ось виникли води, які потім породили вогонь. Згодом теплом було народжене Золоте Яйце, яке плавало у водах безкрайнього океану. Через рік у Золотого Яйця народився Прародитель Брахма, а з двох половинок Яйця виникли Небо і Земля, між якими Брахма вмістив повітряний простір. З різних частин тіла Брахма створив богів та людей.

Збереглось у Ведах давньоіндійське сказання про потоп. Одного разу чоловіку на ім’я Ману принесли води, щоб помити руки. В цій воді він побачив маленьку рибку і спіймав її. «Збережи мені життя, і я врятую тебе», – сказала йому рибка. Здивувався Ману і запитав: «Від чого ж ти врятуєш мене?» – «Від потопу, який знищить усі живі істоти», – відповідала йому рибка. «Доки я маленька, – продовжувала вона, – мене може зжерти інша риба. Тому тримай мене в глечику. Коли я виросту, то пересели мене в яму. Коли і в ямі мені буде тісно, то перенеси мене в море». Повірив їй Ману і зробив, як вона веліла. За цей період риба значно виросла. Коли відпливала в море, вона сказала: «Потоп настане через кілька років. За цей час зроби корабель і чекай мене».

Все зробив Ману, як риба веліла. І ось через кілька років розпочався потоп. Ману зійшов на корабель, до нього підпливла риба: «Прив’яжи корабель до мого рога», – сказала вона Ману і потягла його до північної гори. Риба звеліла прив’язати корабель до дерева на цій горі і зійти з корабля тільки після закінчення потопу. Так врятувався Ману, а всі інші істоти були знищені.

[1] Хаос – темний безмежний простір, що існував до створення світу. Переносно хаос – цілковите безладдя.

Казки та байки Стародавньої Індії

В одній з байок розповідається, як шакал побачив ворону. Вона сиділа на дереві і держала в дзьобі поживу. Хитрий шакал почав вихваляти її голос і попросив, щоб вона заспівала. Ворона на це спокусилась і голосно каркнула. А в цей момент ласий шматок їжі випав з її дзьоба і дістався шакалові.

У казці «Про крокодила і мавпу» розповідається, як крокодилиця захотіла поласувати серцем мавпи. Вона просить свого чоловіка-крокодила, щоб той упіймав для неї мавпу. Тоді крокодил підплив до берега і запропонував одній з мавп перевезти її на інший берег річки. Не підозрюючи нічого лихого, мавпа сіла на його спину. Коли вони відпливли від берега, крокодил розказав мавпі, яка доля її очікує. Хитра мавпа не розгубилася. Вона говорить крокодилу, що залишила своє серце на березі і їй потрібно повернутись на берег, щоб узяти його. Крокодил повірив словам мавпи і поплив назад до берега. А мавпа швидко залізла на дерево і почала глузувати з одуреного крокодила.

Легенда про бога Вішну

Один з демонів був таким сильним, що підкорив увесь світ. Задумав Вішну скинути його й народився на землі у вигляді карлика. Прийшов він до демона і попросив подарувати йому стільки землі, скільки відміряє трьома кроками. Подивився демон на маленького карлика і погодився. У ту ж мить карлик став надзвичайно швидко рости і набув надзвичайно великого розміру. Один крок він зробив у пекло, другий – на землю, а третій – на небо. Так бог Вішну позбавив демона влади над світом.

Легенда про Будду

Легенда розповідає, що царевич Гаутама від самого народження жив у казковій розкоші. Його батько наказав оточити будинок високою стіною, щоб ніщо не бентежило юну душу. Царевич вважав, що всюди життя таке ж прекрасне. Він навіть не припускав, що існують зло і печаль, смерть і страждання, горе і біль, старість і хвороби. Одного разу він побачив старого, хворого, згорбленого дідуся. Іншим разом – тяжкохвору людину, яка лежала на узбіччі дороги. Незабаром він побачив, як на кладовище несли мерця, якого оплакували жінки. Ці три випадки відкрили очі царевичу і справили на нього глибоке  враження. Він дізнався, що в цьому кращому із світів не все так прекрасно, як йому здавалося до цих пір. І нарешті, в четвертий раз він зустрівся з убогим ченцем, який просив милостиню. Царевич був вражений його достойністю, зосередженістю, спокоєм. І вирішив він стати пустельником. У 29-річному віці він таємно залишив рідний дім, молоду дружину і тільки-но народженого сина.

Він узяв в руку кварту для збирання милостині та пішов пішки з одного села в інше. Жив милостинею, спостерігав і продовжував свої міркування. Одного разу під час роздумів він дійшов мудрості і пізнав велику істину спасіння. Відтоді його стали називати – Будда, тобто Просвітлений, Мудрець.