Як діти в первісні часи ставали дорослими

Одним з основних у первісних людей був обряд посвячення підлітків у дорослих членів общини – ініціація. Це своєрідне навчання, яке проходили юнаки та дівчата. В кожному племені існували свої обряди посвячення, втім було і багато спільного.

Старіші члени общини передавали дітям свої знання, ознайомлювали їх родовими звичаями, переказами, віруваннями, піснями, танцями. Під час обрядів їх вели в печеру, де при світлі смолоскипів пояснювали звички тварин та способи полювання на них. Такі печери іноді називають «школою кам’яного віку». Коли дітям виповнювалось 13–14 років, їх відводили на декілька місяців у віддалене місце, давали зброю і залишали самих. Діти полювали, захищались від хижаків, рятувались від холоду та негоди, готували самотужки їжу. В таких умовах вижити здатні лише сміливі, загартовані юнаки та дівчата.

Завершувався обряд посвячення іспитом на витривалість і терпіння, його здебільшого складали юнаки. Іноді їм завдавали болючих ударів по тілу чи поранень, виривали нігті, клали на вогнище зі свіжих гілок, що диміли, вони долали стрімку течію річки тощо. При цьому юнаку не можна було показувати, що йому боляче. Той, хто витримав обряд посвячення, вважався дорослим, повноправним членом роду і йому дозволяли одружуватися.

(Складіть розповідь від імені підлітка, який проходить обряд посвячення в дорослі, тобто ініціацію).