Грядущим нашим поколінням,

Новим невідомим людям,

Ми залишаєм загадку-видіння—

І хвилювання їх грудям.

Це буде відгук наших дзвонів,

Що в наших грудях прогули,

Молитов наших і поклонів,

Бажань, жадань, надій, прокльонів,

Що з нами гостро так жили.

Час хвилювання і горіння,

В стовпах огненних краєвид

Лишає наше покоління,

Як незатертий бурі слід.

І ви зомлієте від туги

За нашим образом ясним,

За нашим дзвоном голосним,

Родитись будете з ним вдруге

Й ніколи не вмирати з ним.

1920

(Джерело: В.Оліфіренко. Уроки правди і добра.—Донецьк, 1995; В.Т.Терещенко.Микита Шаповал—велетень із Донбасу.—Артемівськ, 2001)