Є.Сверстюкові

Євгене! Де ти там, Євгене?

Агов, сусіде! Озовись!

Якщо не в двері, то - як мись -

По древу, крізь вікно, й до мене.


Що, варта? Плюнь і одвернись.

Зневаж її. То ж гидь, гієни,

То не для тебе й не для мене.

Вона - мана. Тож не барись.


Є тост для прип'ятського Мао:

"Сто тисяч років!" Га! Немало.

Я все, що ниспослав Господь


(Та Льоля), все на стіл виймаю.

На стіл... А столу ж і немає...

Нічого. Все одно приходь.