Є.Сверстюкові
Євгене! Де ти там, Євгене?
Агов, сусіде! Озовись!
Якщо не в двері, то - як мись -
По древу, крізь вікно, й до мене.
Що, варта? Плюнь і одвернись.
Зневаж її. То ж гидь, гієни,
То не для тебе й не для мене.
Вона - мана. Тож не барись.
Є тост для прип'ятського Мао:
"Сто тисяч років!" Га! Немало.
Я все, що ниспослав Господь
(Та Льоля), все на стіл виймаю.
На стіл... А столу ж і немає...
Нічого. Все одно приходь.