Сонце востаннє землі усміхаєтся

Й тихо за гори далекі ховається,—

Світе, засни, відпочинь!

Спіте, потомлені, спіте, заплакані,

Спіте, задурені, спіте, залякані! —

Ночі насунулась тінь...

Доля суворая з ранком прокинеться,

Хижим шулікою на люд накинеться,—

Думки про щастя покинь!..

Доки ж ніч-матінка ласкава, темная

Тягнеться тихо, мов казка таємная,

Поти засни, відпочинь.

Хай хоч у сні тобі щастя всміхається,

Серце намучене сном навтішається,—

Доле проклятая, згинь!..

1906