І

Квітнева днина серед неба

Намітку із хмаринок тче

І пелюстина черешнева

Злітає на моє плече.

Вона, метелик-білокрилець,

Шукає затишку в теплі —

Це знов очам моїм відкрились

Дива весняної землі,

Коли заквітчана столиця

Святкує фестиваль вишень*,

Мені у спогадах ясниться —

Мого життя інакший день…

Я згадую життя колишнє —

У півсторічну давнину

Мене квітучі манять вишні,

Туди я подумки майну.

На предківські донецькі гони,

В дитинства незабутній світ,

Де крутосхилі терикони

У подобизні пірамід

Мовчать, обвіяні вітрами

Й заслухані в підземний гул,

Де степові пахущі трави

До глею стеляться впритул.

ІІ

Донеччино, мій краю отчий,

Давним-давно в натхненну мить

Там батько мій — шахтарський зодчий —

Гай посадив, що десь шумить…

Не парк, розбитий на алеї,

А таки справжній дикий гай

Під сірим териконом глею,

Над ставом, у який ручай

Злива підземну темну воду

Із мертвим смородом порід.

“Живих дерев зелена врода

Втішатиме шахтарський рід.

І людям і тобі, мій сину,

Цей гай шумітиме вовік” —

Казав, садовлячи ліщину,

Неговіркий цей чоловік.

Я бачу на яву ще й нині,

Хоч і далеко рідний край —

На сонцем спаленій місцині

Народжувавсь шахтарський гай.

ІІІ

Ні, не забуду до загину

Мого дитинства диво з див,

Коли мій батько в ясну днину

Там дичку-вишню посадив.

Її — земля і корінь в клунку —

Приніс шахтар із слободи,

Поставив у готову лунку:

“Ну що ж, Семенович, сади”.

Пройшли роки… Був тридцять восьмий,

Весну тринадцяту мою

Стрічав — пригадую. І ось ми

Удвох із батьком у гаю.

І так негадано-чарівно,

Що і не вірилось очам,

Немов казкова та царівна

З’явилась батька вишня нам.

ІV

В її квітучому полоні

Забув негоди я й плачі,

Тверду і лагідну долоню

Відчувши на своїм плечі.

О, батьку, ми тоді не знали,

Що полетить все шкереберть,

Що внесено тебе в анали

Людей, приречених на смерть,

Що в тім нещаднім тридцять восьмім

Тобі, серед мільйонів жертв,

Життя в кривавому покосі

Вкоротить Сталін-людожер.

Свідомости сліпучий згусток

Сяйнув тобі у смертну мить —

Побачив марево пелюсток -

Свій гай, що і тепер шумить…

_____________________

* Щорічний святковий сезон цвітіння вишень у Вашінґтоні