Обсіли мороки-химери,

Снується сутінь спроквола...

Тужавіє драглиста мла.

Принишкли камери-печери.

І раптом - вічність ожила!

Здригнулися небесні сфери,

Й зоря достотністю Венери

Над телевежею зійшла.

А потім - друга... п'ята... сота...

Хорали Баха! На висотах,

На рівні Божих партитур!

А поміж нами ліг облогом

Забутий сферами і Богом

Облуплений тюремний мур.