І прояснялося тоді,

За хмарою світився місяць,

1 розганяли ліхтарі

Пітьму в завулки передмістя.

І просиналися весна

В передчутті тепла і свята,

І виривалася з вікна

Симфонія могутня — П'ята.

І піднімалися увись

І там знесилювались звуки,

Немов до радості тяглись

І пустоту хапали руки.

Не буде там, не буде там,

Не буде там уже нічого,

Усе, що звалося життям,

Осяде прахом на дорогу!..

І розвередивши до дна

Мої сум'яття, щастя, горе,

Металась, ширилась вона

І піднімалася угору.

А з голубої висоти,

Яку відсвічував Славутич,

Могутня музика світил

Уже лилась земній назустріч.

І над землею молодою,

Що повертала на весну.

Як рівносилі між собою,

Вони зливалися в одну.

П’янили пахощі весинні.

Горіли місяць і ліхтар—

І на широкий тротуар

Від мене падало дві тіні.