Ще ночі мла не зворухнула крил,

Щоб степові покинути долини,

І спить у млі далекий ряд могил —

Сумних слідів минулої години.

Широкий степ, за ніч набравшись сил,

Ще твердо спить, і вогко снять рослини;

Лиш будяки в колючій зброї стріл

Стоять, немов грізні князів дружини.

Але із мли залізний зринув змій;

Летить, гримить… і біла хустка диму

Пливе за ним у сонній млі нічній.

Летить, гримить… Біжить, біжить до Криму,

Щоб з моря там, в країні чарівній,

Жагу залить у пельці мідяній.

1900