Ось так і минає і влада, і слава,

Зоря дотліває щитом Ярослава,

І брешуть лисиці, і птиця кричить,

І коні іржуть, і на березі тому

Вогонь від багаття до болю знайоме

Обличчя із мороку вирве на мить

І знову погасить... І чути вгорі,

Як мак починають товкти комарі,

У теплім тумані одна серед поля,

Як жінка в обіймах, тане тополя.

Гримить за Путивлем і пахне дощем,

Що йде стороною до іншого краю.

І серце тремтить. І розбурханий щем,

Немов після пісні, в душі наростає...

Ось так і минає... Зірниця далека,

Дерева, як військо на двох берегах.

А плинна дорога з варяг у греки

Уже відбиває Чумацький шлях.