Як не любить той край, де вперше ти побачив

солодкий дивний світ, що ми звемо життям,

де вперше став ходить і квіткою неначе

в його теплі зростав і усміхавсь квіткам!

Як не любить той край, що дав тобі і силу,

і гострий зір очей, і розум молодий,

і далі, що тобі красу свою одкрили,

і моря голубий, розгойданий прибій…

Він радість у труді і творчих дум польоти

тобі для слави дав, як шум гаїв і рік,

як сяйво сонячне усій твоїй істоті,

як весни, що до їх тепла ти серцем звик.

З тобою він у снах і наяву з тобою,

ти разом з ним ростеш і змінюєшся з ним,

милуєшся його нетлінною красою,

бо він - твоє життя, твоя любов, твій дім.

1955