Тихо у вогкій пітьмі,

В шахті, на дні.

Стіни ридають німі,

Мокрі, брудні.

Буйними краплями згіт

Очі сліпить,

Лампи смердючої гніт

Блима, чадить.

Тяжко... повітря нема...

Сльози бринять.

Тиша панує німа...

Треба довбать!

Гучно ми в груди землі

Кайлом б'ємо,—

Вперто ми шиї свої

Сунем в ярмо!

Вугілля кожний шматок

Сяє, блищить:

Сила шахтарських кісток

В ньому горить!

1906