Минуло літе золоте.

Холодне небо вкрили хмари,

І темно-сизі їх отари

На північ вітер десь веде.

В тумані сонечко зіходить,

У млі увечері згаса

І вже не йде у небеса,

А над землею шлях проводить

Хвилястим протягом блідим

Із димарів пахучий дим.

Уранці в вогкому тумані

Скотина йде на водопій.

У кузні темрявій своїй

Розводить жар коваль зарані;

Кує, і іскри ген летять,

У млі холодній погасають.

Гудуть ціпи ще де у кого,

І з клунь іде солодкий пах

Соломи й зерна золотого,

Що затаїлося в снопах.

І день, і ніч шумить-гуркоче

На річці млин, і тихий став

Води ущерть собі набрав;

Наливсь — мов греблю рвати хоче,

Щоб скрізь по луках за селом

Живим розлитись серебром.

В неділю звечора палають

Всю пізню ніч в хатах вогні.

Музика грає… То справляють

Бучні весілля, і пісні

Несуться з хат у морок ночі…

Прощайте, радощі дівочі,

Прощайте, жарти вечорниць!

Нових там славлять молодиць.

1899