Глибокий плуг пройшов полями

Моєї тихої душі,

І впали в слід йому стеблями

Квітки, щоб вмерти у глуші.

Зійшла зоря. В яснім покрові,

В короні зір виходить ніч.

Сховався місяць у діброві.

Останні хмари плинуть пріч.

Скажи ж мені… Але не треба:

Сама ти плуг той навела…

І бачать ясні очі неба

Квіток загублені тела!..

1888 — 1895