У світі пошесті і змору,

Німотності і глухоти,

Де мудрі муштрою менти

Лінчують душі без розбору, —

Там пісня, витвір висоти,

Свободи й пружного простору,

Шугнула вільним птахом вгору,

У вир! У небо! У світи!

Ривком відчаєного тіла

Роковано залебеділа

В святій готовності офір,

Та, браконьєрським залпом в небо

Підтята — легендарний лебідь, —

Упала на тюремний двір.