Ранками і поночі риплять хвіртки —

проводжають шахтарів до копальні,

їм шахтарі залишають останні потиски рук,

а за те вони риплять услід:

кому просто риплять,

а шахтареві вони говорять: «Повертайся…»

Діло звичне, діло буденне:

виходить шахтар на роботу —

за хвіртку не проводжає мати,

не проводжає сестра

чи дружина —

бо то діло звичне, буденне.

А от мовчазна хвіртка

говорить із шахтарями.

Ранками і поночі риплять хвіртки —

повертаються шахтарі з копальні,

тиснуть дерев’яні руки хвіртці,

а за те хвіртка їм услід: «Повернувся…»

А коли шахтар довго не повертатиметься,

то й хвіртка довго мовчатиме,

а вже після — вона розпачливо, як жінка,

кричатиме днями і ночами.