Ми серцем голі догола

Тарас Шевченко

В тюрмі, за гратами, в неволі

Мені приснилася ... тюрма.

Але не ця. Ні грат нема,

Ні варти. І всього доволі.

І світ - ідилія сама.

І люди - стовпище моголів

З кокардами, а серцем голі:

Кричать, а мова в них німа.

Полуда очі заступила,

На світ їм глянути несила,

Всі ждуть... початку чи кінця?

Відпущення гріхів чи страти?

І гупають об ребра-грати

Безвинно-заячі серця.